Цю тему я не хочу писати на російській мові- , бо відкриваю її про табір " Козацька фортеця" , на прохання однієї чарівної форумчанки. . А писати російською про козацький табір , якось рука не підіймається. Вперше я дізналася про цей табір в 2006 році і запав він мені в душу перш за все тим , що там навчали мистецтву бойового гопака. Це здавалось мені таким нереальним і водночас цікавим , що десь на задвірках пам"яті відклалось у мене , як щось таке незвичне та цікаве. Спочатку ми вирішили на сімейній нараді ( в минулому році) віддати дитину до табору "Сонячний" , бо він близько і завжди можна за 20 хвилин доїхати до дитини , якщо щось піде не так. Але всі 20 днів пройшли непомітно - дитина додому не просилась , не плакала і була досить самостійною , щоб поїхати кудись далі , ніж передмістя Кременчука. В цьому році подали заявку , через інтернет і отримали відповідь - правила табору , рахунок куди перераховувати кошти та список необхідних речей. До списку входили: 1. Виступовий однострій (сорочку, шаровари, пояс) 2. Тренувальне вбрання та взуття (2 футболки, шаровари або спортивні штани, кети або кросівки) 3. Миску, ложку, горнятко (бажано металеві) 4. Напівгрубий зошит, записник, ручку, альбом для малювання, кольорові олівці, одну цікаву книжку про лицарів України, співаник. 5. Мило, 2 рушники (великий і маленький), зубну щітку і пасту 6. Вбрання звичайне (шорти, футболку, куртку і дощовик, сведер, теплі шкарпетки, кепку на голову, взуття на зміну) 7. Черевики або гумові чоботи. 8. Ліхтарик та батарейки до нього. 9. Бажано спальний мішок, килимок та наплічник. 10. Можна взяти з собою м’яч, бадмінтон, шахи, шашки тощо. Особливий шик викликав вступовий однострій, але шаровари та пояс можна було замовити за 100 грн. у організаторів табору , а сорочку довелося шити самим. Оскільки вишивати було вже пізно вийшли з ситуації нашивши замість вишивки канву стилізовану під українську вишивку. В таборі п"ять змін по 10 днів ( за бажанням перебування дитини можна продовжити на другу зміну), одна з яких лише для дівчат. Забігаючи на перед скажу- я б свою дівчину туди не пустила ( хоча я можу помилятися і якщо у мене буде дівчинка змію свою думку). По перше- це поле , по- друге - палатки і жодних пристойних умов для дівчат ( жіноча фізіологія ). Сина можна було зразу ж відвести до табору , але подумавши - ми вирішили їхати з Києва -там проходив збір дітей , які їхали до табору автобусом- ціль цього дійства - за три години автобусом дитина познайомиться з іншими дітьми і встигне знайти друзів. Як пізніше з"ясувалось - доїхати до табору рейсовим автобусом проблематично , тому подивитись , як там в таборі довелося їхати машиною. Табір знаходиться за адресою : Черкаська область, Смілянський р-н, с. Плескачівка. На перші ж вихідні ми знялися з міста та поїхали шукати с. Плескачівку. Добре , що взяли карту , але без допомоги місцевих жителів , в партизанському краї - ми б ніколи не знайшли цього села. Заїзджаєш в одне село , а коли запитуєш у когось , кого випадково побачиш у дворі- і чуєш у відповідь- що це вже навіть не друге , а третє село. Кульмінацією нашої поїздки став момент - коли ми серед поля-городів ( захотілося нам зрізати шлях) - виїхавши на гірку - втрьох сказали одне і теж- " Широка страна моя родная"... Поплутавши в самому селі ми виїхали до красивого озера
і на горі побачили табір.
Піднявшись на гору - ми побачили з десяток великих палаток і моєю першою думкою було - о жах...... переборовши це почуття , ми побачили дітей , які стояли біля палаток . Там була і моя дитина ... Спочатку він не повірив своїм очам , а потім побіг до нас ... Прийняли нас в таборі добре і з радістю розповідали про табір , дозволили все подивитись і навіть для фотографій винесли довбню, меч , та топорик. Оскільки в таборі дисципліна ми попали на розбір " польотів" - дітей за провини карають .Хтось забув одяг не в тому місці де треба , хтось насмітив .. Карають віджиманням , присіданням та прибиранням всіх куренів. Малий додому не дуже рвався , бо це навіть не обговорювалось. Наш хрещеник теж захотів залишитись в таборі про що ми тут же домовились , заплатили і дитина дуже щаслива залишилась там. Щаливою хрещеник був лише перший вечір , а потів уже не так , бо до цього ще ніколи не бував в таборах - і це звична реакція дитини на дисципліну та порядок. Забігаючи на перед скажі - мій син зайняв друге місце зі стрільби з лука , а хрещеник в змаганнях на конях. Їм дали нашивки і почуття особистої гідності. Скільки радості було в дитина коли вона говорила про цю перемогу! Мобільні телефони там заборонені , телебачення немає- тому ми мобільний забрали відразу- все одно їх забирали старшини , та й немає де їх ставити на зарядку. Звонили ми кожного вечора з 20.00 до 22.00 старшому по куреню . На розмови давали 2 -3 хвилини.
Це довбанка , на якій дітей вчили плавати і керувати ними.
По цим солом"яним дідухам стріляли з лука.
Ці вірьовки навчали дітей переходить урвища.
Вид з гори де стоїть табір на озеро , та сторожеві вежі.
На цих "козлах" варили справжню козацьку кашу. До речі про їжу- перші три дні домашні діти майже нічого не їдять , бо годують їх стравами , які були прийняті в козаків. Зете дома потім їдять майже все
Бочки з яких тією палицею , що тримає син діти повинні скинути супротивника.
Дуже позитивна людина , старшина і просто той чоловік , який дуже сподобався моїй дитині( і не тільки). На задньому плані стовп на який теж вчать лазити.
Це бокс в минулому.... Мої висновки- на слідуючий рік ми , напевне , знову поїдемо до цього табору , але вже знаючи , що нас чекає. Не брати з собою нічого лишнього - все одно не пригодилося - весь табір син проходив в шароварах та українській сорочці . Про табір можна прочитати на сайті Табір " Козацька фортеця" Чому написала так багато - бо те що на сайті і те що в дісності дещо не відповідає дійності. Але дуже цікаво. Ціна відпочинку в таборі- 1300 грн. + 100 грн. за дорогу ( якщо вашу дитину буде вести автобус) + 100 грн. шаровари + пояс ( привезе додому).
Очень интересно, но долго ждать прийдется.средний мой сын Иван- настоящий богатырь, но маловат, а старший-ботаник, нам бы лагерь найти где жучков-червячков ищут.
Я от шо думаю. А не зробити нам такий же табір наступного року в кременчуцьких плавнях. Досвід такий взагалі є , коли дітей поселяємо в палатках . Місцевина історична - поле Куруківської битви. Козаки нормальні для цього є , є Григорій Мілітинський зі своїм військом Запорізьким. Думаю він погодиться і на наступний рік можна зробити теж саме в себе, фінансування табору можна вбити в обласний бюджет Полтавщини. Звісно проблем буде купа, але поступово вирішимо. Хлопці у цього козацтва нормальні. Досвід створення таких таборів в Кременчуці є. Думаю, а не спробувати? Запросимо викладача з козацьких бойових мистецтв...
Цитата:Звісно проблем буде купа, але поступово вирішимо
Проблеми будуть з батьками , якщо дозволити їм їздити до табору дивитись як живе їхня дитина і з нашою СЕС ... але можливо - це теж вирішується. 90 % батьків дітей , котрі були в Плескачівкі - не приїзджали до табору і бачили його тільки на картинці. У , на жаль , бойового гопаку в Кременчуці немає. А це так красиво... Писатель- може це організуєте?
Огромное спасибо Леди за открытие новой темы про детские летние лагеря. По теме есть вопрос: кто-нибудь из кременчужан отправлял ребенка в британский детский лагерь в Новых Санжарах? http://abc-camp.com.ua/ Если да - то поделитесь впечатлениями.
старейшина
пенсионер
старейшина