Гимназию №5 в Кременчуге посещают дети прилегающего микрорайона, но руководитель учреждения считает её элитным заведением, от чего страдают и дети, и учителя. В газете «Программа плюс» ещё 28 октября 2011 года вышла публикация «Гимназия №5: для избранных или для всех?». Через два месяца её главная героиня захотела опровергнуть изложенные в ней факты через суд.
Автор публикации — журналистка Юлия Былина. Центральное действующее лицо конфликта, о котором она написала, — директор гимназии №5 в Кременчуге Илона Бобер. Родители учеников этого заведения обратились в СМИ по нескольким причинам. Во-первых, директор, как утверждают родители учеников, заставляет их покупать школьную форму (дорогую и не всегда удобную) только в одной фирме.
Во-вторых, родителей возмущает количество «поборов», как они называют благотворительные взносы. В-третьих, педагоги говорят: в гимназии №5 существует разделение детей на «белых» и «чёрных», которому не способны противостоять учителя. «Не таких» детей оскорбляла сама Илона Бобер, заявили учителя. А ещё педагогов возмущают «крылатые выражения» директора, типа «Я вам запрещаю иметь собственное мнение», а также то, что тем, кого считают «виновными», могут урезать часы или устроить неудобный график работы и т.д.
Публикация «Гимназия №5: для избранных или для всех?». Фото: poltava.pl.uaНедавно состоялось первое судебное заседание по этому резонансному делу. Его нам прокомментировала журналистка Юлия Былина: — Когда я получила судебный иск, то могла бы вообще ничего не доказывать. Потому что из 7 фраз, которые директор требует опровергнуть, пять являются оценочными суждениями. Но мы с адвокатом решили, что будем доказывать все факты. Потому что на самом деле есть проблема, на которую контролирующие инстанции не обращают внимание. Это тянется несколько лет, как Илона Михайловна стала руководителем гимназии.
Основная проблема, с которой их родители обратились ко мне, — неодинаковое отношение к ученикам гимназии. В частности, родители, у которых невысокие зарплаты, не могут «вытянуть» финансовые затраты, которые им предлагают в гимназии. Всё начинается со школьной формы, различных сборов на подарки школе. Одна из мам выпускника 2011 года на суде рассказала, что за год ей пришлось сделать три «подарка школе»: сдать деньги на замену окон и сделать различные ремонты в кабинетах. А если в школе учится двое детей, представляете, какие это расходы?
У учеников гимназии №5 — свои проблемы. Так, одна из учительниц на суде подтвердила факт, когда директор назвала ребёнка бомжем потому, что она пришла «не в той» школьной форме.
Неприятно поразили рассказы учителей о том, что на совещаниях, педсоветах Илона Михайловна пользуется сниженной лексикой, часто угрожает коллегам прокуратурой, запрещает учителям иметь своё мнение. По их словам, на любую спорную ситуацию говорит: «Встретимся в прокуратуре», «Буду отстреливать классных руководителей по одному» и т.д., пользуется своим статусом депутата городского совета, принадлежностью к команде мэра именно для того, чтобы давить на своих подчинённых и т.п.
Родители обращались и к народным депутатам Олегу Надоше и Сергею Майбороде, и в управление образования горисполкома. И везде их фактически футболят. Поэтому мы решили озвучить проблемы на судебном заседании, чтобы власть обратила внимание на проблему. Я долго думала: стоит ли «светить» там учителей, у которых после этого могут быть неприятности на работе? Но они уже в таких условиях работают, что у них нет выхода. Общественное внимание к этой проблеме поможет изменить ситуацию к лучшему. Потому что по всем этическим канонам директор не имеет права так поступать с детьми и учителями, — отметила в разговоре с нами журналистка Юлия Былина.
Кроме того, на руках у неё сейчас — интересный документ: приказ управления образования о выездном заседании тарификационной комиссии управления в гимназию. — В августе прошлого года в гимназии №5 сложилась конфликтная ситуация с распределением часов между учителями, — рассказывает Юлия Былина. — Насколько мне известно, за последние годы город не знал случая, чтобы тарификационная комиссия высокого уровня была вынуждена вмешиваться в работу учебного заведения города, чтобы восстановить трудовые права учителей. Такое случилось только в гимназии №5.
Кстати, в июле прошлого года город получил две бесплатные путёвки для одарённых детей в «Артеке». Они достались дочери мэра Кременчуга и сыну директора гимназии №5.
Цитата:А может тут еще и другая ситуация, только мы видим одну точку зрения, а вторая - почему родители пошли жаловаться по другим газетам на писателя?
А почему директор 5-й гимназии подал в суд на Юлию Былыну? ( пусть извинит если перековеркала фамилию) - но там в суде облом вышел немного ..Конечно пойдут- я после последнего школьного собрания увидела огромную деградацию учителей как класса... И не вижу я их как сеющих вечное , доброе, знания... Не все конечно. А так директор сказал - многие и пошли- бо завтра уволят нафиг и хорошо если не по статье... Кипр Там же и слова директора есть в статье... Они то меня и разозлили больше всего - нет чтобы просто извиниться, она начала хрень нести.
Справа у вчителі і дитині . Тож батьки інші прийшли, аби сказати, що вчитель гарний, а дитина погана. Але відразу сказав - цього в газету не поставлю . Погані діти - вони всі у колонії для підлітків, які же були одного разу засуджені, сидять. ТОж всі думають над тим як вийти з ситуації красиво. Бо те що набалакали на диктофон батьки, про те що відбувається у школ,і вистачить аби у людей почало сивіти волосся від прочитаного. Це втричі гірше і жахливіше ніж мною написане. Отак всі і думаємо як вийти красиво зі скандалу. Саму ситуацію наскільки розумію - вже врегулювали - тепер хочуть моєї крові. А з цим важко і краще тут знайти мудре рішення. Точки зору всіх у газеті є 5 гімназія - суд йде. Але там теж є точка зору директора Ілони Бобер. І звісно є фактура, яка їй не подобається. Але таке життя
Да, уж... Кто прав, кто виноват...? Интересно услышать мнение разных родителей и учеников этой школы, что они говорят. Всё портят деньги, в том числе и школы! Погоня за "крутизной", причём ради этой самой крутизны ни к чему хорошему не приводит! Интересно, что решит суд?
В скандал по 5-ій гімназії підтяглася артилерія. Ось на апаратній нараді Володимир Коваленко оголосив про підтримку одному з учасників суду по 5 гімназії, по моєму подяку оголосив директору школи (потрібно диктофон переслухать) . Але ми поки що мовчимо, бо в принципі є рішення схоже на те, що відбулося у 22 школі, де все ж порозуміння знайшли. В гімназії №5 справа інша - хочуть крові того хто писав. Але це складно, бо в газеті стоїть точка зору директора на ті події, які вона вимагає спростувати ще раз. Але ладно - почекаємо, може хтось придумає мудре рішення.
Про суд, наступне засідання буде в перших числах березня - засідання відкрите, ніхто приходити на нього не забороняє.А звучить там таке - що сльози від почутого течуть. Тема - гроші,учнівська форма і багато чого цікавого іншого
А нельзя ли немного конкретики? Вот, например, школьная форма: за сколько приобреталась школой (если я правильно понял- за деньги родителей), и какова средняя цена подобной формы в торговой сети города. Ну, и про качество самой формы не забываем. Сравнение "цифирок", уже серьёзный аргумент за ту или иную сторону. Побольше конкретики, а эмоций можно и поменьше.
Цитата:Повний текст рішення Автозаводського суду Кременчука стосовно цивільного позову Ілони Бобер до журналістки Юлії Билини
Справа №2- 892/2012р
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2012 року Автозаводський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого - судді - Предоляк О.С. при секретарі - Красницькій А.С. з участю представника позивача - Ворони А.І., відповідача - Билини Ю.Л., представника відповідача Журавель М.О. та приватна газета “Редакція Програма Плюс” у м. Кременчуці - Лазоренко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці цивільну справу за позовом Бобер Ілони Михайлівни до Билини Юлії Леонідівни та приватної газети “Редакція Програма Плюс” про визнання недостовірної інформації, зобов'язання спростувати інформацію та розмістити спростування, -
ВСТАНОВИВ
У січні 2012 року до суду звернулася директор гімназії №5 у м. Кременчуці Бобер Ілона Михайлівна з позовом про визнання недостовірної інформації, зобов'язання спростувати інформацію та розмістити спростування. Вказувала, що у інформаційно - рекламному тижневику “Програма Плюс” №43 (820) від 28 жовтня 2011 року на сторінці №6 опублікована стаття “Гімназія №5. Для обраних чи для всіх?”Відстрілювати буду по одному класних керівників”. Зазначена стаття, на її думку, містить недостовірну, неправдиву, негативну інформацію та є такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію як фізичної особи та керівника - директора гімназії № 5 у м. Кременчуці.
Посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві просила суд визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності інформацію щодо Бобер Ілони Михайлівни, поширену Билиною Юлією Леонідівною у інформаційно-рекламному тижневику «Програма Плюс» № 43 (820) від 28.10.2011 року на сторінці № 6, стаття «Гімназія № 5. Для обраних чи для всіх? «Відстрілювати буду по одному класних керівників», а саме: «..директор дозволяє собі зверхнє ставлення і може навіть образити дитину»;«а на День учителя педагоги гімназії були «покарані», бо не схотіли йти до ресторану, який обрала директорка»; «педагогічний колектив живе у страху перед директором, боячись висловити будь-яку думку, яка відрізняється від думки директора, боячись відмовити їй у чомусь, боячись захистити своїх учнів від її неприкритого хамства...»; «... шкільну форму закуповують через навчальний заклад...»; «...директор відповіла, що дитина схожа на бомжа і для таких, як вона, у Кременчуці є інші, не елітні школи»;«хто свариться з директором - відразу отримує менше годин. І розклад складається так, щоб просто невигідно було їздити в школу...»; «.. .відстрілювати буду класних керівників»; «.. .я вам забороняю взагалі мати власну думку»; «...тому, хто забувся вимкнути мобільний, директор обіцяє засунути його в одне місце...»; «...не хочете в ресторан, ви покарані — працюватимете повний день»;«Ілона Бобер має неабияку підтримку з боку мера Олега Бабаєва. якого вона підтримувала під час виборів. Тож протекція мера забезпечує директору гімназії своєрідний імунітет». Зобов'язати Билину Юлію Леонідівну не пізніше місяця з дня набрання законної сили даним рішенням, спростувати недостовірну інформацію відносно Бобер Ілони Михайлівни поширену нею у інформаційно-рекламному тижневику «Програма Плюс» № 43 (820) від 28.10.2011 року на сторінці № 6, стаття «Гімназія № 5. Для обраних чи для всіх? «Відстрілювати буду по одному класних керівників», в спосіб, аналогічний її поширенню - шляхом публікування у інформаційно-рекламному тижневику «Програма Плюс» статті про спростування недостовірної інформації у наступній редакції:
«повідомляю, що інформація поширена мною, Билиною Юлією Леонідівною у інформаційно-рекламному тижневику «Програма Плюс» № 43 (820) від 28.10.2011 року на сторінці № 6, стаття «Гімназія № 5. Для обраних чи для всіх? «Відстрілювати буду по одному класних керівників», а саме: «.. .директор дозволяє собі зверхнє ставлення і може навіть образити дитину»;«а на День учителя педагоги гімназії були «покарані», бо не схотіли йти до ресторану, який обрала директорка»;«педагогічний колектив живе у страху перед директором, боячись висловити будь-яку думку, яка відрізняється від думки директора, боячись відмовити їй у чомусь, боячись захистити своїх учнів від її неприкритого хамства...»; «... шкільну форму закуповують через навчальний заклад...»; «...директор відповіла, що дитина схожа на бомжа і для таких, як вона, у Кременчуці є інші, не елітні школи»;«хто свариться з директором - відразу отримує менше годин. І розклад складається так, щоб просто невигідно було їздити в школу...»; «... відстрілювати буду по одному класних керівників»; «.. .я вам забороняю взагалі мати власну думку»;«...тому, хто забувся вимкнути мобільний, директор обіцяє засунути його в одне місце...»; «... не хочете в ресторан, ви покарані - працюватимете повний день»;«Ілона Бобер має неабияку підтримку з боку мера Олега Бабаєва. якого вона підтримувала під час виборів. Тож протекція мера забезпечує директору гімназії своєрідний імунітет», не відповідає дійсності. Зобов'язати Інформаційно-рекламний тижневик «Програма Плюс» не пізніше місяця з дня набрання законної сили даного рішення розмістити спростування недостовірної інформації відносно Бобер Ілони Михайлівни поширеної у інформаційно-рекламному тижневику «Програма Плюс» № 43 (820) від 28.10.2011 року на сторінці № 6, стаття «Гімназія № 5. Для обраних чи для всіх? «Відстрілювати буду по одному класних керівників», шляхом публікування у інформаційно-рекламному тижневику «Програма Плюс» у наступній редакції: «повідомляю, що інформація поширена мною. Билиною Юлією Леонідівною, у інформаційно-рекламному тижневику «Програма Плюс» № 43 (820) від 28.10.2011 року на сторінці № 6, стаття «Гімназія № 5. Для обраних чи для всіх? «Відстрілювати буду по одному класних керівників», а саме: «.. .директор дозволяє собі зверхнє ставлення і може навіть образити дитину»; «а на День учителя педагоги гімназії були «покарані», бо не схотіли йти до ресторану, який обрала директорка»; «педагогічний колектив живе у страху перед директором, боячись висловити будь-яку думку, яка відрізняється від думки директора, боячись відмовити їй у чомусь, боячись захистити своїх учнів від її" неприкритого хамства...»; «...шкільну форму закуповують через навчальний заклад...»; «...директор відповіла, що дитина схожа на бомжа і для таких, як вона, у Кременчуці є інші, не елітні ніколи»; «хто свариться з директором - відразу отримує менше годин. І розклад складається так, щоб просто невигідно було їздити в школу...»; «...відстрілювати буду по одному класних керівників»; «...я вам забороняю взагалі мати власну думку»;«...тому, хто забувся вимкнути мобільний, директор обіцяє засунути його в одне місце...»; «... не хочете в ресторан, ви покарані - працюватимете повний день»; «Ілона Бобер має неабияку підтримку з боку мера Олега Бабаєва, якого вона підтримувала під час виборів. Тож протекція мера забезпечує директору гімназії своєрідний імунітет», не відповідає дійсності. Стягнути понесені судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача Ворона А.І. позов підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві. Відповідач Билина Ю.Л. просила відмовити у позові за безпідставністю. Представник відповідача Билина Ю.Л. - Журавель М.О. проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник відповідача приватної газети « Редакція «Програма Плюс» Лазоренко Р.В. проти позову категорично заперечував.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Конституція України (статті 3, 28) визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також гарантує право кожного на повагу до його гідності.
Статтею 32 Конституції, ст.ст. 23, 277, 297 ЦК України гарантовано судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, захистити свої гідність та честь, а також право на відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною необхідно визначити характер такої інформації та з'ясувати чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Для визначення характеру інформації необхідно проаналізувати загальний контекст статті, обставини, які спричинили викладення матеріалу, особу ображеного. Якщо оціночні судження в поширеній автором інформації є його суб’єктивною оцінкою дійсних фактів, подій і вони подані у формі, що адекватно, недвозначно відбивають суб’єктивний характер судження, то вони не підлягають спростуванню.
Якщо ж інформація викладена у формі висновку чи оцінки подій, які виявились неправдивими, то такі судження можуть бути спростовані, оскільки автором невірно подані фактичні дані. Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Судом встановлено, що спірна інформація поширена у друкованому засобі масової інформації -приватній газеті “Редакція Програма Плюс” № 43 (820) від 28.10.2011 року, а саме на сторінці № 6 була опублікована стаття «Гімназія № 5. Для обраних чи для всіх? «Відстрілювати буду по одному класних керівників». Автором зазначеної статті є Юлія Леонідівна Билина.
Як пояснила у судовому засіданні Билина Ю.Л., метою публікації є доведення до суспільства інформації, яка становить громадський інтерес. Підставою для газетної публікації послугувала інформація надана батьками, деякими вчителями гімназії, а також неоднаразове висвітлення подій в гімназії іншими засобами масової інформації, звернення громадкості до народного депутата України Надоші О.В. на каналі “Візит” та народного депутата України Майбороди С.Ф.
З аналізу законодавства України та практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого є обов’язковою з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року та рішення якого підлягають застосуванню судами України при ухваленні судових рішень, слідує, що при розгляді справ за вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, важливим є визначення: чи є відомості, на негативності яких наполягає позивач інформацією /фактами/ або оціночними судженнями відповідача - розповсюджувача вказаної інформації, висловленими ним на реалізацію своїх власних поглядів та ідей, оскільки « Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень доведенню не підлягає». Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.
Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України: “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", “Про інформаційні агентства” та “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною. Суд визначив характер такої інформації та з'ясовував, що висловлювання «…директор дозволяє собі зверхнє ставлення і може навіть образити дитину»;«педагогічний колектив живе в страху перед директором, боячись висловити будь-яку думку, яка відрізняться, директора, боячись ВІДМОВИТИ ЇЙ у чомусь, боячись захистити СВОЇХ учнів від її неприкритого хамства...»; «Ілона Бобер має неабияку підтримку з боку мера Олега Бабаєва, якого вона підтримувала під час виборів. Тож протекція мера забезпечує директору гімназії своєрідний імунітет» є оціночними судженнями, які виражають суб”єктивне ставлення автора статті до висвітлених питань. Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. В силу ст. 471 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Як пояснили у судовому засіданні свідки - педагоги гімназії №5 у м Кременчуці Кущ О.М., Грінченко О.В., автором процитовані у статті вислови та записані з їх слів, а саме: «...директор відповіла, що дитина схожа на бомжа і для таких, як вона, у Кременчуці є інші, не елітні школи»; «... відстрілювати буду по одному класних керівників»; «.. .я вам забороняю взагалі мати власну думку»; «...тому, хто забувся вимкнути мобільний, директор обіцяє засунути його в одне місце...»; «... не хочете в ресторан, ви покарані - працюватимете повний день».
З огляду на зміст статті, способу її написання, наявність в ній явної критики та оцінки дій з приводу певної події, використання парних розділових знаків, відсутність викладених фактичних даних, переконує суд в тому, що зазначена поширена інформація є оціночним судженням без наявності в них образи та наклепу. Поширена інформація не може бути віднесена також до негативної інформації з точки зору викладення оціночних суджень. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лінгенс проти Австрії” суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція). На думку суду, спірна інформація є оцінкою дій, висловлювання у статті не можна витлумачити як такі, що містить фактичні дані, оскільки вони не містять ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише надають можливість читачам проаналізувати та сприйняти зміст інформації, викладеної у статті, згідно власних суб’єктивних переконань, тобто спірна інформація, зазначена вище, викладена у статті є оціночним судженням Відповідач Билина Ю.Л. та її представник зазначали, що відповідно до Конституції України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Закону України «Про друковані засоби масової інформації в Україні», засоби масової інформації вправі висвітлювати не тільки позитивні сторони життєдіяльності суспільства, а й звертати увагу на необхідність викоренення певних недоліків, порушень закону і критична оцінка певних фактів та недоліків не може визнаватись інформацією, що ганьбить честь, гідність чи ділову репутацію фізичної особи. Посилаючись на вимоги цивільного законодавства, вказали, що не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості оціночні судження, якими згідно Закону «Про інформацію», за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів.
Щодо тверджень в статті «... шкільну форму закуповують через навчальний заклад...» - твердження не стосується особисто позивача по справі. Норми ст. 277 ЦК України, на які посилається позивач, регулюють спростування недостовірної інформації, поширеної відносно фізичних осіб.
Оскільки, навчальний заклад є юридичною особою, а відповідно до ст..16 ЦК України такий спосіб захисту немайнових прав юридичної особи як визнання інформації недостовірною законом не передбачений.
Моментом виникнення права на спростування тверджень «...директор відповіла, що дитина схожа на бомжа і для таких, як вона, у Кременчуці є інші, не елітні школи», «хто свариться з директором - відразу отримує менше годин. І розклад складається так. щоб просто невигідно було їздити в школу” - слід вважати юридичний факт правопорушення, протиправність якого включає в себе: поширення інформації, тобто доведення її до відома третьої особи; інформації про особу, тобто з якої можна було б точно встановити, що вона стосується конкретної особи ( для того, щоб інформація стосувалась конкретної особи потрібно вказати лише певні ознаки, які достатні для точного виокремлення цієї особи); інформації неправдивої, тобто такої, що не відповідає дійсності чи викладена неправдиво; інформація, яка порушує особисті немайнові права, тобто дана інформація повинна або завдавати шкоди відповідним особистим благам, або якимось чином перешкоджати особі у повному та своєчасному здійсненні свого особистого немайнового права. У випадку спростування поширеної неправдивої інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичних осіб, вина особи — поширювача не враховується.
Згідно з положеннями ст.277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Крім того, представник позивача не надав суду жодного належного доказу та не пояснив у судовому засіданні про те, що поширена інформація є відомостями, які містять фактичні дані. Не обгрунтувана ні в позову, ні в судовому засіданні необхідність втручання суду в процес реалізації автором цього права та не доведено суду, що відповідачі, поширюючи інформацію, діяли недобросовісно. З тексту позову вбачається, що позивач зазначив назви статей, не уточнюючи яка саме інформація є недостовірною та разом із тим негативною, і такою, що порушує його особисті немайнові права, які можуть підлягати захисту способом, встановленим цивільним законодавством. Натомість, представник позивача у судовому засіданні лише процитувала витяги з статті.
В п.41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08.07.1986 року зазначено: «... Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи.
За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації»чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство»неможливе».
Європейський Суд з прав людини відзначив, що таке право в демократичному суспільстві не може бути абсолютним, через що зазначені статті надають Державі певну свободу розсуду втручання у здійснення цього права задля захисту прав інших людей, зокрема, коли таке втручання здійснюється на підставі та в порядку визначеному законом.
Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без органів державної влади і незалежно від кордонів. Свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлювання своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи, якою беззаперечено є Бобер Ілона Михайлівна, як директор гімназії №5, депутат Кременчуцької міської Ради, підлягають захисту випадку, коли політичний, державний чи громадський діяч доведе, що інформація поширена „явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку. Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб. Політичний та громадський діяч, посадова особа мають право на захист свого приватного життя, але межа захисту їх репутації повинна бути такою, щоб забезпечити й вільне обговорення публічних питань. Публічні особи неминуче стають відкритими для прискіпливого висвітлення своїх слів та вчинків і мають усвідомлювати це. При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але і громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: „Лінгенс проти Австрії" та „Українська Прес-група проти України". Аналіз змісту оспорюваної статі в цілому засвідчує, що у публікації наявні наміри висловити свої погляди стосовно позивача як публічної особи, гостро і критично сформулювати свою думку щодо портрета керівника навчального закладу з питань, які представляють громадський інтерес.
Відповідно до ст. 34 ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи відповідно до ст. 9 ЗУ „Про інформацію" мають право на оперативне одержання через друковані засоби масової інформації публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об'єднань громадян та їх посадових осіб, а також інших відомостей необхідних для реалізації ними своїх прав і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Згідно ч. 2.
З ст. 2 ЗУ „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", друковані засоби масової інформації є вільними. Не допускаються вимоги попереднього погодження повідомлень і матеріалів, розповсюджених друкованими засобами масової інформації, а також заборона розповсюдження відомостей і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян.
За таких обставин, суд вважає, що критика, яка міститься в газеті приватна газета “Редакція Програма Плюс” №43 (820) від 28 жовтня 2011 року на сторінці №6 в статті ‘Тімназія№5. Для обраних чи для всіх? ”Відстрілювати буду по одному класних керівників" щодо позивача, з врахуванням положень Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, не може вважатись такою, що порочить честь та гідність.
Більше того, в цій же статті, у співавторстві з головним редактором видання Куриловим О., позивач Бобер І.М. прокоментувала всі аспекти вказаної статті. Таким чином, суд вважає, що матеріал поданий збалансовано, з урахуванням точки зору обох сторін, які читач може порівнювати та робити власні висновки.
Крім того, з урахуванням принципу Європейського Суду в частині того, що санкція за розповсюдження інформації, правдивість якої не доказана та порушено ст. 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо: 1) помилка не суттєва в контексті повного розповсюдженого матеріалу; 2) матеріал стосується теми, яка має загальний інтерес; 3) журналіст хоча й помилявся, але зробив це добросовісно, не порушуючи професійних норм, порушення прав позивача не вбачається. Будь-яке обмеження є прийнятним лише тоді, коли воно встановлене законом і є необхідним у „демократичному суспільстві”.
Таким чином, не заперечуючи прав позивача за ст.ст. 297, 299 ЦК України на повагу честі та гідності га на їх захист, належить дійти висновку, що відсутні підстави для втручання у права відповідачів на вільне вираження думок, оскільки таке стручання не відповідає вимогам співмірності та необхідності у демократичному суспільстві за ч.2 ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. За наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні. На підставі ст. 88 ЦПК України не підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним судові витрати по справі.
Керуючись ст. З, 32 Конституції України, ст. 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11.57-60, 131, 158, 179, 185,208,209,212-215,218,223 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Відмовити Бобер Ілоні Михайлівні у задоволенні позову до Билини Юлії Леонідівни та приватної газети "Редакція Програма Плюс” у м Кременчуці про визнання недостовірної інформації, зобов'язання спростувати інформацію та розмістити спростування.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів. Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
писатель (01.04.2012, 14:48) писал: Врішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лінгенс проти Австрії” суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція
Неужели на Украине действует прецедентное право? И как тогда быть с разными известными американскими законами? Вот грядет закон о запрещении миссионерской позиции,и притянут кого-то за нее.И вот будет в суде сражение- обвинитель ссылается на прецедент осуждения уже по этой статье человека в Киеве,а адвокат будет упирать на закон американского города Биг Асс,где запрещены занятия во всех иных позициях,кроме нее (и прецедент есть 1927 года). Судья послушает,в транс впадет и решит по типу "Чтоб не было разврата,жените молодца,хоть девка виновата."(с) Очень интересно также ненужность подтверждения оценочных суждений. То есть любой журналист может напечатать про любого человека свое мнение(подкрепленное только ветром в его-ее голове) что он не справляется со своими обязанностями и вообще не должен работать(ну хоть тем же педагогом). Он публично сомневается в компетентности ,честности и репутации человека и не должен подтверждать это. Но публикация в СМИ об этом тем и отличается от выраженного частного мнения,что публикация информирует массу читателей о якобы имеющихся недостатках,подрывая репутацию человека среди большой аудитории. Не у соседки Маши и не компании на рыбалке,а у нескольких тысяч человек. Какая-то в державе датской гниль...(с)
Доступ закрыт.
свернуть
развернуть
закрыть
Чтобы отвечать в темах данного форума Вам нужно авторизоваться на сайте
старейшина
гражданин