Пропоную в цій темі писати та обговорювати цікаві місця з прочитаних художніх творів прози та поезії, які сподобались або побудовою фрази, або стилем викладення, або закладеною в них думкою.
Почну з ефектного місця "Солодкої Дарусі" Марії Матіос:
Поклав Іван дримбу в кишеню, обтер губи і запитав на цілий автобус, ніби заторохкотів кулеметом: - А чи тобі, нензо лєста і курва остатна, мозіль не зробився на отій твоїй поморщеній штуці після весілння у Ріжні тої неділі, коли підфітькувала ногами на сіні коло цимбаліста, аж смереки ся жмурили з устиду, не те що люди?
Та й далі узяв собі дримбу в губи" Також звідти ж: Але ніхто, навіть найбільший артист, не може у дримбу грати так смачно, як будь-котра гуцулка, роздобріла від своїх потайних знань і явного досвіду. Гуцулка сяде собі в залиту сонцем траву на горбі чи десь під смерекою – і світ її не колише: перебирає пальцем дримбу, і ані Букінґемського палацу їй не треба, ні мужа, ні любаса, ані горілки. Білі овечки пасуться у трав’яному ліжникові та дзвінками подзвонюють, ніби дають знак із самого раю. Срібні від сонця яструби висять над головою. Легкий вітер голівки трав колише. Вселенська тиша стоїть над горами – долами. І хочеться або вмерти, або співати. Файно". І ще раз звідти ж: Хтозна… може, у дримбі жінки і справді пізнавали себе: до часу байдужих і лінивих, аж поки не візьмеш їх у руки, а вже як візьмеш – то почуєш такі соковиті переливи і тонкі зойки, що зайдеться тобі серце і плачем, і співом одночасно, і не зрозумієш, де ніч, а де сонце, бо лише жіноче тіло так розкішно здригається від ласки, як тіло дримби від пальців"…
Мф.6.33
Доступ закрыт.
свернуть
развернуть
закрыть
Чтобы отвечать в темах данного форума Вам нужно авторизоваться на сайте