27 августа мы отмечаем 150-и летие со дня рождения Ивана Франка. Для кого-то он выдающийся литератор, другие считают его учёным и философом, третьи - поэтом-лириком, ещё кто-то - революционером и борцом против империализма. Всё это применимо к выдающемуся украинцу, гению мысли. Напомню, что в мировой литературе не так просто найти автора, который свободно писал бы на трёх языках, переводил бы с 14-и, творческое наследие которого насчитовало бы около пяти тысяч литературных произведений и научных трудов. И всё это подтверждает гений автора. ... Я же просто хочу напомнить то, что запомнилось из творчества Ивана Франка... Прежде всего, его слова: "Сам я в усій своїй діялоності бажав бути не поетом, не вченим, не публіцистом, а поперед усього чоловіком". ... А вот эти слова Франка очень порадуют наших любимых украиночек: "Від давніх давен усі учені люди, котрі пильно придивлялися до життя руського [українського] народу, признавали, що русини [українці] обходяться з своїми жінками далеко лагідніше, дплеко гуманніше й свободніше, аніж їх сусіди. В родині ж жінка займає дуже поважне й почесне становище, бо навіть веде своє окреме (жіноче, домашнє) хозяйство побіч мужичого, до котрого мужик рідко коли мішається. Ніякого важнішого діла мужик не робить без поради з жінкою, ба, дуже часто розумна і одважна жінка уміє поставити свою волю проти мужиової". ("Жіноча неволя в руських піснях народних"). ... Хотелось бы процитировать для наших правителей немного:
НАРОДНА ВДЯЧНІСТЬ
Як трапиться тобі в громадськім ділі Здобути голос, вплив якийсь і значність, Народ вести, снувати плани смілі. То пам'ятай і все май ту обачність, Не вірити і не покладать надії На княжу ласку й на народну вдячність. Бо княжа ласка, як той сніг на полі, Що вітер здує, в південь злиже сонце І лишить чорний грунт, пустий і голий. Народна вдячність, — ти, фатальний гонче, Що з злою вістю все прибудеш вчасно, А з доброю все спізнишся доконче! І не міркуй, що де ти бачиш ясно, Там іншим з твого слова засвітає. Хаос думок уложиться прекрасно. Не вір, цю люд твої заслуги пощитає, Що задля них одну дрібну провину Тобі простить! Він судить — не питає... ... Ну и самое самое... Выделенную фразу всегда вспоминаю, если необходимо решить сложную задачу: Эта фраза, на мой взгляд, наделена необычайной энергией! Прочтите и запомните:
КАМЕНЯРІ
Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я,прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори як грім, гримить, Лупайте сю скалу! Нехай ні жар ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд і спрагу й холод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.
І всі ми як один підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали, ми з силою розпуки Раз по раз гримали о камяне чоло.
Мов водоспаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз, І пядь за пядею ми місця здобували, Хоч не одного там калічили ті скали.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні памяті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по мсій дорозі люди, як ми пробєм її та вирівнявєм всюди, Як наші кості тут під нею загинуть.
Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатері. Ні ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали. На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками Розбємо скалу, роздробимо граніт, Що кровю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав, Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших кістках.
Ещё одна замечательная фраза, прочитанная сегодня: "…ширіть скрізь і все Правду,...хоча Правда зразу усім гірка, так все-таки згодом, вона скрізь бере верх, й стає солодкою спасителькою людства...".
nesterova Я тоже в юности думал, что мы "охотники", а женщины - "дичь". :D А оказалось всё наоборот... ;) ... Хватит оффтопить в теме! Походите по форуму, найдите подходящую тему. Там я Вам и отвечу... :D
Доступ закрыт.
свернуть
развернуть
закрыть
Чтобы отвечать в темах данного форума Вам нужно авторизоваться на сайте
гражданин
гражданин
гражданин
гражданин