Мандрував хтось краями та зіткнувсь із стіною, Та й пробив головов так, що бризнула кров В синє небо зірками. Славно, їй-богу, ті зірки запалали, І тоді мені батько сказали, Щоб я вже збирався в дорогу.
Славна дорога пролягала лугами. Я йшов і шукав хто був смерть, А тепер кого братом назвали. А він тихо стояв за моїми плечима. Він спокійно стояв і дивився на мене Скляними очима.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха, Стріха ховала тихо ґверову сталь. Я ж на прохання мами ішов з чистими руками, Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!
Дай мені руку; кличе славна дорога. Ми підемо по ній у навколишній світ Під проводом Бога. Та той брат лиш стояв на суцвітті калини, Його пальці судомно стискали Тіло моєї дитини.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха. Стріха ховала тихо ґверову сталь. Я ж на прохання мами ішов з чистими руками, Та серце моє ущент розривав Nachtigall!
старейшина