Как "плохо" жилось в СССР

0
A85
Горожане
+ 100
Великий Гуру

адвокат Ульянов (14.07.2012, 09:42) писал:більше 90% українців дали протилежну відповідь на новому референдумі


Все правильно после того, когда пьяный ЕБН залез на танк и провозгласил, что РФ независима...
Ум человеческий … не пророк, а угадчик, … но не дано ему предвидеть Случая – мощного мгновенного орудия Провидения
(А.С. Пушкин)
A85
Горожане
+ 100
Великий Гуру
Сайт просто антисоветский и антироссийский. Красноречива стилистика заголовка слева - о многом говорит...

Ум человеческий … не пророк, а угадчик, … но не дано ему предвидеть Случая – мощного мгновенного орудия Провидения
(А.С. Пушкин)
Горожане
+ 180
Великий Гуру
Старший сержант запаса
19:53, 08.10.2012
адвокат Ульянов, цю дурницю від Радіо Свобода залиште тим, хто народився у 1990-2000 рокі. Та розкажіть звідки з'явилося це Радіо Свобода.

Цитата:1 березня 1953 Майже водночас зі смертю Сталіна (5 березня 1953) починається мовлення радіостанції під назвою Радіо «Звільнення». Першим її диктором став Сергій Дубровський. Згідно з офіційною історією РС, «Звільнення» було задумане «Американським Комітетом зі звільнення від більшовизму» як емігрантське радіо, рупор «Координаційного центру антибільшовицької боротьби для звільнення Батьківщини від комуністичної диктатури». Ця радіостанція вела мовлення мовами народів союзних республік СРСР, а також татарською і башкирською мовами, тоді як створене приблизно у той же час «Радіо Вільна Європа» працювало на соціалістичні країни Європи. Із самого початку фінансове і адміністративне сприяння роботі радіостанції надавав Конгрес США. Фінансування здійснювалося з американського бюджету через Центральне розвідувальне управління США, яке контролювало діяльність радіостанції. Радіопередачі велися з Німеччини: у студії в Мюнхені вони записувалися на магнітну стрічку, потім котушки доставлялися в Лампертгайм, де знаходився радіопередавач. Травень 1959 року Радіостанція змінює свою назву на «Радіо Свобода», котра збереглася досі.

"Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит".
Артур Шопенгауэр
Горожане
+ 180
Великий Гуру
Ось на що ми "купилися" у 1991.
"Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит".
Артур Шопенгауэр
Горожане
+ 85
Почетный
гражданин

Старший сержант запаса (08.10.2012, 18:57) писал:Подорожуючи з друзями в 1981 році на велосипеді з Києва до Криму, десь в глибинці Черкаської області намагалися купити хліб. На що продавець у «Сільпо» зажурено сказала, що хліба не завозили вже три дні. Однак в асортименті магазину були підталі карамелі-подушечки, тюлька з душком, дешеве плодово-ягідне вино (ціна – 1 карбованець 02 копійки за пляшку), лимонад і ситро. Та усе це мало хто купував.


Ви зараз в те село з'їздьте, (бажано рейсовим автобусом, якого вже років 10 немає), та полюбуйтесь руїнами хат і пошукайте магазин. Що не завозили - не вірю. Так, в сільській місцевості були проблеми з хлібом, тому що "свідомі" селяни годували ним худобу.

адвокат Ульянов (08.10.2012, 18:41) писал:Крім того, варто додати і те, що в СРСР не існувало реального 8-годинного робочого дня.


Пів міста зараз голосно регочуть. Треба голосувалку вивісити - в кого зараз робочий день 8 годин 5 днів на тиждень.

адвокат Ульянов (08.10.2012, 18:41) писал:а місячний дохід у 150 вважався позамежною розкішшю.


????? Зарплата інженера без категорії одразу після інституту. Сказати, скільки отримували випускники ПТУ на заводах?
Iva
Жандармы
+ 221
Аксакал

адвокат Ульянов (08.10.2012, 19:14) писал:Що могли на ці гроші ви придбати?


- Всё, на что хватало денег!
- И в холодильниках у людей не было пусто!
- На мусорке не было НИ ОДНОГО человека на ВЕСЬ Кременчуг!
- и.т.д.
Горожане
+ 85
Почетный
гражданин

адвокат Ульянов (08.10.2012, 19:14) писал: що воно вам давало без звязків та знайомств? Що могли на ці гроші ви придбати?


Якщо Ви вже вважаєте, що в магазинах одні павуки повзали, то був ще і ринок.

адвокат Ульянов (08.10.2012, 19:14) писал:shadow, і я теє, і вам задам питання - ви хочете повернутись в СРСР?


Я не хочу назад в СРСР, і не тому, що мені там було погано, просто я знаю, що це неможливо. Ми пройшли той етап, і історія дала нам шанс побудувати нормальну країну. Але, як завжди, поки більшість вирішувала проблему як вижити, сплило те, що ніколи не тоне. І більшість того, що сплило, зробило це під націоналістичними, або патріотичними гаслами. Як тепер його потопити - я не знаю, мабуть чекати поки розсосеться саме.
А про СРСР пиз брехати багато не треба, бо чомусь ми хочемо бачити лише найгірше, забуваючи про все хороше, що було - он, навіть антикомуніста прокопа безплатно в ХПІ вивчили

адвокат Ульянов (08.10.2012, 19:14) писал:Як ви на тому референдумі голосували?


Я 1975 року народження
Горожане
+ 180
Великий Гуру
Старший сержант запаса
20:43, 08.10.2012

адвокат Ульянов (08.10.2012, 19:04) писал:Старший сержант запаса, ви за повернення в лоно Росії - матінки?

До чого тут Росія? Ви почитайте, що декларувалося і що ми маємо. Окрім того я вважаю, що безглуздим є те, що землі, які колонізувалися в тому числі й українцями (Сибір, Далекий Схід) приносять прибуток Росії.

shadow (08.10.2012, 19:09) писал: Так, в сільській місцевості були проблеми з хлібом, тому що "свідомі" селяни годували ним худобу.

Так, я пам'ятаю карикатури на таких селян та гасла "Хліб-усьому голова", який був спрямований на тих, хто вигодовував їм свиней.

адвокат Ульянов (08.10.2012, 18:41) писал:До того варто було б згадати симоненкам і регіоналам, що в СРСР були зарплати і по 60 карбованців

Моя бабуся отримувала у 1985 році пенсію 55 карбованців з яких могла сплатити за квартиру та комунальні послуги 9,5 крб. (електроенергія, газ і т.п.), ціни на основні продукти харчування: хліб - 20 коп, молоко 0,5 - 16 коп, ковбаса варена 2,3 крб. за кг, картопля - 10 коп. кг, інші овочі - копійки в магазині, наприклад, "Дари ланів", або овочевий на Бутиріна, сік фруктовий або овочевий - стакан 10-12 коп., м'ясо з кісточкою - 2 крб, і т.д. вартість проїзду в тролейбусі- 4 коп., сірники-1 копійка.
Моя теща отримує пенсію 980 грн. з них 450 грн. віддає за квартплату + телефон + "Візит". Ви уявляете якість життя людини на 530 грн. з урахуванням цін на ліки, їжу і т.п., якщо Ви говорили, що у Вас тільки на продукти витрачається близько 5000 грн?

адвокат Ульянов (08.10.2012, 18:41) писал:Вранці – знову трудові будні і знову безвихідь життя, котра примушувала радянських людей пити прямо на робочому місці.

У мене під вікнами "генделик", в якому день і ніч пиячать громадяни незалежної України у яких немає трудових буднів- є одна суцільна пиятика, безвихідь життя та хрущовки.

shadow (08.10.2012, 19:29) писал:хороше, що було - он, навіть антикомуніста прокопа безплатно в ХПІ вивчили

і так нещасного мордували, що видали купу свідоцтв про винаходи.
"Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит".
Артур Шопенгауэр
Горожане
+ 180
Великий Гуру

адвокат Ульянов (08.10.2012, 19:48) писал:Маючи голову та бажання працювати я дещо заробив, чого моїм батькам в 40 років при СРСР і не снилось, і утримую і свою сімю, і їх, і брату допомагаю.

Ви співаєте осану режимові, за існування якого було знищено українське село-колиска нашої культури, працездатне населення тікає з рідної країни, а ті хто залишається працюють за мізерні гроші та по генделях вирішують коли їм жилося краще: за Юльки чи за регіонів. Рівень розвитку молоді, яка йде до вишів не перевищує рівень радянського "петеушника" і лише ті, хто пережив бандитські розборки у лихі 1990-ті вважає себе сучасною елітою, та дає іншим презирливе призвіско "совок". Зараз усе це модно маскувати під націоналізм (цього не потрібно було у 1990-ті, достатньо було бути "пацаном" чи "братаном") та патріотизм, загравання з ветеранами та іншими соціальними проектами. Це щодо спекулювання на тему "як нам зараз гарно живеться".

адвокат Ульянов (08.10.2012, 19:48) писал:Нам повертатись назад до складу Росії чи таки слід будувати самим свою державу та турбуватись про своїх старих?

Я вже писав про нашу біду, тільки ім'я йму не "жлобство", а хуторянство: ми прос руйнуємо державні утворення з такою легкістю і недолугістю, чого нащадки нам потім не можуть вибачити. Так було з Київською Руссю, з Російською імперією і з СРСР. Останній був Росією тільки для Заходу, а для його народів він був великою Батьківщиною, в середені якого існували і малі Батьківщини. Економічний і соціальний потенціали давали більше можливості для реалізації людині, чим і користувалися видатні й не дуже українці.
"Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит".
Артур Шопенгауэр
Горожане
+ 85
Почетный
гражданин

адвокат Ульянов (08.10.2012, 19:48) писал:Нам повертатись назад до складу Росії чи таки слід будувати самим свою державу та турбуватись про своїх старих?


АУ, без образ, але схоже країну ми вже просрали. Більшість промислових підприємств України за ці роки перейшли до нових власників і загинули, тому що з них тільки викачували, нічого не вкладаючи. Вартість одного заводу, який приватизували (офіційна, про відкати не знаю) була в 2 рази меншою, ніж сума, яку отримали за металолом наступного місяця нові власники.
Іноземних інвестицій немає і ніколи не буде - в нас є зима, а капіталісти вміють рахувати гроші, тому вони будують там, де тепліше. Залишилась земля, і то, думаю, ненадовго. Мабуть саме селянами-батраками в майбутньому нас і бачать
 
Тема закрыта.
  • Данная тема закрыта. Вы не можете отвечать в ней.
Вчера, 01:26
kalashnikvera
В теме: Гадалка в Кременчуге
Я обратилась к Ольге Николаевне перед важным решением — я стояла на грани развода. Много лет брака, двое детей, усталость, обиды. Мы с мужем стали как соседи. Я не знала: спасать или отпускать.
На гадании она разложила карты — и каждая будто говорила мою правду. Она сказала: «Ты несёшь вину, которой нет. Муж потерял себя, но не любовь. Это не конец». Я была потрясена.
Она посоветовала сделать ритуал на восстановление связи. Я согласилась, не надеясь ни на что. Через три дня мой муж сам заговорил со мной иначе — мягко, спокойно, как будто мы снова были близки. Через неделю мы поехали на выходные вдвоём, без детей, впервые за 10 лет.
Гадание стало началом нового этапа. И я думаю — если бы я не позвонила, всё закончилось бы иначе.
Не бойтесь узнать правду. Даже если она пугает — с Ольгой Николаевной вы будете не одни. Её сила — это поддержка, ясность и путь. Контакты: Viber или WhatsApp +380687014758.
16:03, 02.07.2025
Пропавший
В теме: ПАВЕЛ БАШТОВЕНКО
Далее снова подшиты бумаги о проверках и с теми же результатами. Бумаги, конечно, расходятся в деталях, по одним Баштовенко из семьи бедняка, по другим-середняка, данные о службе его родственников разным несоветским правительствам тоже расходятся меж собой. Баштовенко сообщал, что на родине он бывает нечасто, и многих родственников много лет не видел. И действительно, довольно много родных оказались в Донбассе, куда он мог и не попасть.
При обращении в архивы оказалось, что документов о его срочной службе уже нет. о его службе стрелком железнодорожной органы могли сообщить только то, что никаких компроментирующих материалов нет.
Далее следует документ, что он прошел курсы трактористов с оценкой «отлично» и отнесен к первой категории трактористов. Причиной этого, возможно, были перспективы работы в МТС, которые тогда широко организовывались и ряд сотрудников ОГПУ в них работали. Очевидно, эти занятия требовались работникам ОГПУ для работы в МТС, чтобы понимать специфику работы.
Далее подшито сообщение от бывшего работника ДТО ВЧК-ОГПУ Таранова, что в начале 1920х годов существовал такой бандит Баштовенко, который при очередном рецидиве бандитизма умер от ранения, полученного в бою с правоохр. органами. Имя и отчество покойного не указывается. Поскольку Таранов знал о работе Павла Баштовенко в ОГПУ, то сообщал об этом для разбирательства, не участвовал ли Павел Баштовенко в делах убитого Баштовенко.Он полагал Павла Баштовенко его братом.
В анкетах Баштовенко не указывает про смерть кого-то из родных в тот период.
Далее приложена справка о расчете выплаты выходного пособия Баштовенко, где указано о его стаже в 11 с небольшим лет, отчего выходное пособие за два года выплачено в одинарном, а за остальной период в полуторном размере. Цифры выплат нигде не указаны.
На этом его личное дело закончилось увольнением из органов НКВД 15.05 1939 года с исключением с учета.
Автором все документы приведены в порядке подшивания их в деле, поэтому возможно появление документов не по порядку создания их.
Теперь обратимся к иным документам.Из протокола закрытого партийного собрания УГБ УНКВД по Полтавской области о нарушениях в агентурно-оперативной работе. 2-6 января 1939 г.Выступление сотрудника: КостьВозьмем Кременчуг — дело ГУДИМА. Ведь было видно без расследования, что ГУДИМА был убит при допросе. И мною было доложено, что убили его БОЙКО и БАШТОВЕНКО. Об этом доказано было материалами, но дело так оттягивали, пока БОЙКО не уехал.
Справка о нем.
Кость, Константин Пименович. Родился в 1903 году; место рождения — Украинская ССР, Полтавская обл., Кобелякский р-н, с. Бутенки.
СсылкаМарков В.В. на тот момент 2 секретарь Полтавского Обкома парии, позднее Первый секретарь его.Возьмите случай — выведен из строя человек. Установлены конкретные виновники — БОЙКО и БАШТОВЕНКО. Почему же они не понесли наказание за жизнь человека? А наоборот, БОЙКО врагом народа УСПЕНСКИМ выдвинут по должности. Дело это у тов. ХРУЩЕВА, но здесь знали и видимо поощряли. ВОЛКОВ имел возможность поставить этот вопрос принципиально перед ЦК партии.
Справка о нем.
СсылкаПостановление Партсобрания.
7. В бытность нач[альником] Кременчугского горотдела НКВД БОРИНА, его заместителя БОЙКО и нач[альника] В[елико]-Крынковского райотделения НКВД БАШТОВЕНКО, допустивших грубое искривление в методах следственной работы, в результате чего был случай убийства арестованного (ГУДИМА) — просить обком КП(б)У привлечь БАШТОВЕНКО к ответственности.Далее сведения о Баштовенко отсутствуют аж до начала 1943 года, когда он появляется в документах Сухумской дивизии внутренних войск НКВД. В этот период он носит звание майора и является командиром 274 стрелкового полка войск НКВД.
Приказом от 31 мая 1943 года по войскам 37 армии №071Н он награжден орденом Отечественной войны первой степени.
К этому времени он погиб 30 марта 1943 года.
Дивизия с 20 сентября 1942 г. по 13 февраля 1943 года боевых действий не вела.
17-18 03. 43 года полки дивизии направлены на ст. Краснодар, куда начали прибывать с 20 марта. Первоначально их направляли под Ростов, но потом место сосредоточения было изменено на Краснодар, а затем на Петровская.
Дивизия вступила в бой в ночь с 30 на 31 марта 43 года и к 3 апреля 1943 года овладели хутором Свистельников. 6.04 вышла на восточный берег реки Курка. Дальнейшее ее продвижение на Кр. Октябрь было остановлено и попытки сбить противника не удались.
В период до 15.04 дивизия потеряла 77человек старшего и среднего начсостава убитыми.
«274 СП был сформирован в сентябре 1942 года из курсантов трех военных училищ, которые к тому времени проходили обучение от нескольких дней до 6месяцев. В боях на подступах к Свистельников убит командир полка Баштовенко П.Ф.»
Согласно воспоминаниям А. Безрукавого, бойца дивизии в тот период, бои проходили так:
«Бой у хутора Свистельников, что находился перед рекой Куркой, стал для стрелка Безрукавого последним. Он помнит, как утром их полк подняли в бой без артподготовки, без танкового сопровождения, без авиационной поддержки. Бойцы бежали на немцев с винтовками наперевес, абсолютно беззащитные. В итоге попали на минные поля.»
В какой именно части служил Безрукавый- неясно, ибо от Сухумской дивизии там действовали два полка и ряд других подразделений, в том числе и танковые.
В тот момент немецкие войска выходили на линию «Блау» с целью удерживать плацдарм на Кубани.
Итого место гибели Баштовенко- близ хутора Свистельников Славянского района Краснодарского края.
Автор полагает, что он был еще до войны восстановлен в кадрах НКВД и продолжал служить, но подтверждений этому не имеет.
07:09, 29.06.2025
Пропавший
В теме: Неизвестно, кто, неизвестно, как
Вот приходит такая весть:
"Кременчуцька міська публічна бібліотека запрошує на творчу зустріч із Наталією Прус.
У читальній залі філії №2 відбудеться творча зустріч із Наталією Прус під назвою «Роби так, як серце каже». Захід проходитиме в межах циклу «Жіноче обличчя Кременчука».
Наталія Прус — письменниця, художниця, волонтерка, громадська активістка та дружина військовослужбовця. Під час зустрічі гості почують її особисту історію, міркування про життєві цінності, творчість, любов і війну, а також роздуми про долю України".(с)
И кто она?
Надо найти следы ее творчества.
Фамилия очень нередкая.
https://scanbe.io/ru/people/p/l/prus/s/prus_natalya
Адреса Прус Наталья есть в 14 регионах Украины.
Поисковая система нашла 35 налоговых долгов.
Найдено 67 судебных заседаний, где человек является стороной в деле.
И так далее.
Что говорит о том,что людей с таким ФИО много,и относятся ли записи к нужному человеку- сложно.
Попытаемся найти сведения ее писательстве.
Находится только книга "Все об испанском глаголе"
https://epicentrk.ua/shop/kniga-natalya-prus-vsye-ob-ispanskom-glagole-polnyy-spravochnik-v-tablitsakh-i-skhemakh-978-5-699-71637-1.html
Есть и три других книги на ту или близкую тему.
Но это явно не она, а Наталья Прус,но другая.
Находится запись о ней, но как о художнице.
https://www.telegraf.in.ua/kremenchug/10136614-v-kremenchuci-vidkrilasja-vistavka-hudozhnici-natalli-prus.html
Но хоть уже можно сказать,как она выглядит.
И, наконец, находится видео на ЮТУБе.
https://www.youtube.com/watch?v=guRP2j72DQE
Там уже можно услышать,что у нее (или совместно с мужем) 4 книги стихов.И их можно увидать.
И даже услышать стих ее мужа,но не ее.
Еще одна загадка культурной жизни города.Вообще больше претензий к презентации .Дав информацию о том,что такая встреча состоится, могли бы добавить не только то, что она " письменниця, художниця, волонтерка, громадська активістка та дружина військовослужбовця", но и еще пару слов про то хоть,что она пишет-прозу,стихи или одновременно то и другое.