Любовь народа Украины к новой самой честной власти

ІЗ ПАРИЖУ З ЛЮБОВ'Ю

Що потрібно робити, коли ти серед тримільйонного натовпу, поруч із тобою стоять не останні люди світу, а об’єктиви камер направлені прямісінько на тебе? Петро Порошенко знає відповідь: посміхатися і махати! Вчора увесь світ облетіли світлини із тримільйонного маршу єдності у Парижі – скорбота, страх перед загрозою ісламського тероризму, готовність спільно йому протистояти – ось що читається на обличчях його учасників. І тільки у президента України, здається, все добре. Петро Олексійович упевнений: навіть якщо все складеться для нього за найгіршим сценарієм, без діла він не залишиться – його радо приймуть на позицію консультанта із антитерористичних операцій у будь-якій із «цивілізованих країн світу».
В мережі одразу ж заговорили про порушення дипломатичного протоколу і про недоречність вітального жесту Порошенка, але насправді ці люди просто не зрозуміли: марш єдності – це свято нашого із вами президента, його зоряний час, можна сказати. "Спокійно, Європо, я з тобою, я не залишу тебе у біді!" - наче промовляє нам усміхнений Петро із фотографій, і має на це повне право! Адже саме він зараз – головний антитерорист планети Земля. Він кращий за Рембо, Робокопа, Бетмена і сержанта Макклейна. Нікому із них не доводилося більше, ніж півроку стримувати сім мільйонів оскаженілих терористів зі Сходу України. А Порошенку не тільки доводиться, але й вдається. Подумайте, що було б, аби не послідовна, мудра і ефективна АТО? Навала агресивних зомбі-путіністів перетнула б Дніпро і посунула б далі – у самісіньку Європу, через Чоп, Варшаву, Берлін, Мадрид, і аж до мису Рока – кирзовим чоботом радянського, фіно-угорського, тюрксько-монгольського і всякого іншого азійського невігластва нищити європейські цінності.

Європейські спонсори мають належним чином оцінити ці титанічні зусилля, і підтримати нашого героя черговою дозою кредитів – аби його патріотичний режим не впав просто завтра. Саме тому байдужий до смерті власних громадян політик, за наказом якого вбивають та морять голодом бунтівних співвітчизників, скорботньо крокує вулицями Парижу. Не варто докоряти йому за нещирість.

Не думайте, що вчора, залишивши Україну в час чергового загострення конфлікту на Донбасі, небувалого обстрілу Донецька і нових жертв серед цивільних, президент Порошенко продемонстрував байдужість до справ в середині країни, батьком якої його обрали навесні. Ні, він приїхав підтримати французький майдан і подарувати надію світові на те, що жоден терорист не виживе, ким би він не був: професійним військовим, шахтарем, лікарем, учителем, школярем чи менеджером середньої ланки.

Облиште, нарешті, дурну звичку критикувати Петра Порошенка, Арсенія Яценюка, та їхню вправну команду! Висловлюючи незадоволення тим, що в Україні не влаштовують панахиди за вбитими просто зараз, сьогодні та вчора, мирними жителями ви підтримуєте терористів. Обурюючись, що АТО безглуздо забирає тисячі жизней, тому ще це вигідно нашим можновладцям, ви тим самими підтверджуєте, що вірус російської пропаганди вже розріджує ваш мозок. Припиніть, нарешті, домислювати, що Президент діє в розріз із національними інтересами України.

Бо вчора світ голосив за убієнними кадировцями художниками із Charlie Hebdo (бо ж кому, окрім Путіна вигідний ісламський тероризм?), а вже завтра може сумувати за редакцією «Української правди».

Юлія Малькіна

http://liva.com.ua/from-paris-with-love.html