Всего, по сводным данным советских архивов, за 1944-1956 годы, в результате действий УПА и вооружённого подполья ОУН погибло: 2 депутата Верховного Совета УССР, 1 глава облисполкома, 40 глав гор- и райисполкомов, 1454 глав сельских и поселковых советов, 1235 других советских работников, 5 секретарей городских и 30 районных комитетов Компартии УССР, 216 прочих работников партийных органов, 205 комсомольских работников, 314 глав колхозов, 676 рабочих, 1931 представитель интеллигенции включая 50 священников, 15 355 крестьян и колхозников, детей стариков, домохозяек — 860.
В 1941 році саме місто й околиця стали центром завзятих боїв між наступаючими німецькими з'єднаннями та відступаючими в паніці й хаосі большевицькими арміями. Кременчук і найближча околиця зазнали тоді великих пошкоджень не так наслідком безпосередніх воєнних дій, як через безпощадну цілеспрямовану большевицьку руйнацію не лише об'єктів, що мали сяке-таке мілітарне значення, але цивільних, мешкальних будинків та соціальних влаштувань для населення. Місто, що славилося до війни як одне з найбільших центрів млинарства в Україні, в 1942 році не мало ні одного непошкодженого млина, а зерном із гігантського кременчуцького збіжевого елеватора, перемішаним з нафтою й оливою, було вкрите все Дніпрове побережжя здовж „кременчуцької дамби". Вода Дніпра здовж берегів була ще довший час масною, змішана зі всякими харчовими припасами, які за обчисленням місцевих фахівців, могло б тоді прохарчувати все довколишнє населення на 5 довгих років. Не пощадила руїнницька рука большевиків й багато місцевих механізованих пекарень, три кременчуцькі бровари, велику горілчану фабрику, фабрику тютюну, беконярню, птахо-яєчний комбінат, фабрику оцту, столярні, фабрику меблів та цілу низку менших заводів і майстерень. Це було пряме порушення Женевської конвенції по веденню воєн, це було в стилі варварів з Московії, які звикли тікати від сильнішого ворога, знищуючи все на своєму шляху, не залишаючи нічого кинутому цивільному населенню. За подібний злочин була страчена і З. Космодем'янська, яка хотіла спалити єдину залишену годувальницю для підмосковної дєрєвні, конюшню з кіньми. Хоча й представники націоналістичного підпілля один раз спалили зерно в кременчуцькому елеваторі закинутими горячими стрілами, але тільки коли дізналися про його вивіз до Німеччини окупантами. Ще одне порівняння між двома окупантами Кременчука. Німецький окупаційний режим не тільки дозволив, але й заохочував відновлення роботи українських шкіл та церкви, а більшовики за час окупації знищили майже всі українські школи та церкви. Єдине, на чому настояв німецький окупаційний режим - це обов'язкове вичення німецької мови. Німці не тільки не заборонили кременчуцьким жителям реанімувати собор на центральній площі міста коло дніпра, яка так і звалася Соборною, але й всіляко допомагали цьому. Хоча потім цей собор був знищений, залишилися лиш його підсобні приміщення, які більшовики пристосували під банк. До речі в окупацію німці навіть дозволили зберегти і назву центральної вулиці міста і самі вживали її - Лєнінська. Уявляєте московитів в реакції на назву вулиці - Мазепинська?
Цитата:2 депутата Верховного Совета УССР, 1 глава облисполкома, 40 глав гор- и райисполкомов, 1454 глав сельских и поселковых советов, 1235 других советских работников, 5 секретарей городских и 30 районных комитетов Компартии УССР, 216 прочих работников партийных органов, 205 комсомольских работников, 314 глав колхозов, 676 рабочих, 1931 представитель интеллигенции включая 50 священников, 15 355 крестьян и колхозников, детей стариков, домохозяек — 860.
Їм назва - окупанти та колаборанти. Вгадайте з трьох раз, щоб робили афганці чи іракці, якби американський окупаційний режим призначав їм своїх керівників, вчителів і "прочих своих работников"? Нізащо не вгадаєте!
Пан вивчав історію виникнення яничарства? Це, коли окупанти брали когось з підневільних, виховували в своєму дусі, примушували зрікатися своєї культури, давали за це переспективу на кар'єру та майбутнього ад'ютанта. Так виховували монголи О.Нєвських з суздальців, так виховували турки-османи своїх рабів, таким же чином плодили московити Іскр та Кочубеїв на наших землях.
Цитата:Ну и бред, как можно так ненавидеть свой народ?
МІЙ народ живе СВОЄЮ мовою.
Цитата:Национал-фашисты
А цей знову про "свиной бифштекс" і до нього не доходить його невігластво. Пане, пройдіть курс познання різниці між фашистами, нацистами, шовіністами, націоналістами, патріотами, а потім повертайтеся на форум хоч трошки ерудованим по темі. А поки що ви мені нагадуєте отого жителя Кременчука в 1942 році, який видав в газеті наступну об'яву "„Пропала ряба кобила, хто єйо украл, пускай зголоситься до пана ". Про таких Шевченко писав - "моголи ми, моголи".
гражданин
гражданин