Мистецтво розуміння

Хто такі в загальному понятті протестанти?
Можна ці сексти обєднати за однієї ознакою: ті, хто протестує проти того, як Церква розуміє зміст Біблії.
Ці протестувальники наполягають на тому, що Церква умисно або по недолугості своїй невірно тлумачить Святе Письмо та живе не по Слову Божому, а так, як їй зручно. Звісно, що серед протестантів є і всесвітньо відомі вчені - філософи, як, наприклад, Шлеймахер та Дільтей, які заклали основи філософської герменевтики, але в більшості своїй ці протестувальники та знищувачі авторитетів не тільки нічого не знають про герменевтику і підручник філософії розкривали, якщо розкривали, явно не для того, щоб чомусь там навчитись, але навіть ігнорують просто життєву мудрість, яка полягає в тому, що один і той же текст можна розуміти по-різному, а тому наполягання на тому, що лише я один розумію цей текст правильно, а всі інші помиляються - має насторожувати будь-яку безсторонню людину і цікавити в першу чергу професійного психіатра.

Тим більше останній має зацкавитись своїм потенційним пацієнтом тоді, коли має місце така ситуація. Дехто поїхав подорожувати та побачив деякий невідомий острів. Приїхав та описав той острів, а також звичаї та поведінку людей, що його населяють, описав, що вони вважають правильним, а що - неправильним тощо. Видав відповідну книгу. Після нього ще були небагаточисельні подорожуючі. які завітали на той острів та написали свої книжки, в яких підтвердили правильність опису найпершого мандрівника.

після цього зявляється наш пацієнт та, прочитавши книгу найпершого мандрівника, але при цьому ніколи не бувши на острові, почав казати, що книжку, написану їм, невірно всі розуміють. Що такі і такі слова говорять про це, а такі то слова - про інше. Що для того, щоб дізнатись, як воно на тому острові, не потрібно зовсім туди і їхати, достатньо почитати першого мандрівника і "правильно" його інтерпретувати. А коли мандрівник починає казати, що ні, він зовсім не про те писав, як це тлумачить наш доморощений інтерпретатор, наш останній похитує головою та вказує, що він, мандрівник, мабуть вже і забув, що там бачив, а от його книга брехати не буде, і взагалі, мандрівник уже старий і вижив з розуму, а тому нічого йому і слова давати - достатньо почитати його книжку і все буде ясно про той острів, на якому так мало людей побувало.

Я розумію, що легше всього всесвітньо відомих докторів філософії , які до Церкви не мають ніякого відношення Х. Гадамера, П. Рікера, Н. Гартмана назвати церковними проповідниками та наполягати на тому, що їх вивчати зовсім немає потреби для деяких доморощених геніїв, які і без вивчення філософії самі з усами, бо мають таку віру, що дозволяє їм все правильно зрозуміти. Є і люди з такою вірою, але чомусь вони відомі тільки в лоні православної Церкви. Такими є, наприклад, люди, які не мали ніякої грунтовної освіти, росіянин Сілуан афонський та грек Паїсій Святогорець, які були після років монашеського сподвижництва наділені величезною мудрістю, але серед протестантів такі не зустрічались ні мені, ні будь-кому. До речі, протестантів в Росії називали "штундами", від слова штудювати, зазубрювати без розуміння смислу - нічого і до сьогодні не змінилось.

Для тих, хто цікавиться темою, але у кого не вистачає певних якостей для читання Гадамера, Вітгенштейна, Гартмана та інших, хто розробляв філософську герменевтику, рекомендую дуже цікаву та легко написану статю
професор Андрій Кураєв "Конфлікт інтерпретацій

Звісно, що її прочитання потребує певного часу, але він того вартий.