Як розпалити у Кременчуці міжнаціональну ворожнечу
Депутати міської ради знають, як це зробити.
Як зробити так, аби образити євреїв, а разом з ними й українців і як запалити у місті вогнище національних суперечок, аби воно палало ще років 20. Відповідь на це питання добре знають у Кременчуцькій міській раді. Образити частину багатонаціонального Кременчука можна, якщо запалити депутатським рішенням справжній конфлікт. Почати можна з євреїв, а завершити все українцями. Для початку на засіданні комісії слід оприлюднити владну пропозицію, при якій обмалювання фарбою стін місцевої синагоги буде лише “квіточками”. Це останнє засідання комісії міськради з питань освіти та культури, на якій обранці Кременчука, які втиснулися в міську раду за партійним списком, пропонують погратися в міжнаціональну ворожнечу. Що буде після оприлюднення – ніхто не думає, але факт є – кременчуцькі депутати, які вже покращили життя у нашому місті, нині пропонують мешканцям міста обговорити їхні пропозиції щодо нових назв міських парків та скверів. Зміст того, що мають обговорювати кременчужани, присвоєння нової назви місцю, де свого часу мав з’явитися сквер пам’яті жертв Голокосту за адресою: вул. Київська, 59 "Обговорити з громадськістю міста можливість присвоєння скверу, що біля будинку №59 по вул. Київській, імені колишнього директора ЗОШ №30 Ніни Шевченко”, - так говориться в офіційному рішенні депутатської комісії. Про те, що саме на цьому місці чи поблизу нього у роки війни тут на глибині 6 метрів закопано 8 тисяч євреїв, в офіційному рішення ніхто не згадує. Так само ніхто не згадує і про існуюче прохання представників єврейської громади – назвати це місце “Сквером пам’яті жертв Голокосту”.
Услід за жертвами Голокосту наші депутати дійдуть і до жертв голодомору
Пропозиція - присвоїти скверу, де 1941 року було розстріляно 8 тисяч нещасних, причому багатьох з них не розстріляли, а закопали живими, належить депутатам і представникам міської організації Партії регіонів. Тож представникові цієї партії і слово. "Будь-яка назва повинна бути пов'язана з місцем і тими людьми, які нас оточували і жили у нашому місті. Так само назва може бути присвоєна за подіями, які відбувалися у нашому місті. Щодо найменування скверу, як це пропонує єврейська громада, то половина кременчужан, які не вміють добре розмовляти, просто таку назву не вимовлять”, - так коментує пропозицію своїх представників–депутатів керівник міської організації ПР Микола Черниш. Інше, про що він каже, – про те, кого слід увічнити у назвах. "Ми справді вирішили винести цю тему на громадське обговорення мешканців міста”, - говорить однопартієць Миколи Черниша і його колега по міськраді, депутат Володимир Шайнога. За його словами, йдеться про необхідність присвоєння скверу Ніни Шевченко, яка працювала директором школи №30. “Якщо в цьому місці були захоронення людей, то має бути меморіал. Але могили не можна порівняти зі сквером”, - зазначає партієць. “У нас дуже багато земляків, які пішли з життя. Той же Микола Залудяк. У нас є сквер імені Івана Пономаренка. Але немає скверу Залудяка", - це остаточне твердження керівника міської організації ПР. Його думка – прізвище колишнього партійного діяча варто присвоїти скверу, що розташований поруч з проспектом Полтавським. Гірше, що в самому сквері є захоронення померлих від голоду і як поєднати одне з іншим – невідомо.
Кременчужани в шоці від владних пропозицій
"1941 року в Кременчуці, в районі Піщаної гори, якраз у районі нинішньої вулиці Київської, було розстріляно й закопано живими понад вісім тисяч мешканців нашого міста єврейського нації. Це місце - одне з найбільш масових місць розстрілів цивільних кременчужан і одне з найбільш масових місць розстрілів євреїв в Україні. У липні 2010 року, біля будинку №59 відбувся захід під назвою "Марш життя”, в пам’ять про вбитих на цьому місці. Є свідчення очевидців - одна з мешканок цього будинку показала місце, де під час війни була викопана величезна яма довжиною 20 метрів, шириною 20 та глибиною 6 метрів. Саме на краю цієї ями всіх розстрілювали і в цій ямі закатованих було закопано. Свідки розповідають: ще добу після всього ворушилася земля і було чути стогони. Це місце - якраз біля каменя, який там стоїть - великий гранітний камінь саме перед цим будинком і саме на цій вулиці”, - зазначає “Програмі плюс” директор благодійного фонду “Марш життя” Євгенія Бакк. “На цьому місці обов'язково має бути встановлено пам'ятник жертвам Голокосту і таке питання порушується з 2001 року. Це трагічна сторінка історії нашого міста і забути її не можна. Не можна забувати хоча б для того, аби такі розстріли і фашизм ніколи не повторювалося. Це місце захоронення євреїв і звісно, має бути відповідна назва та встановлено меморіальний камінь. Люди повинні знати свою історію, бо у нас дуже коротка пам’ять”, – таке резюме від представника єврейської громади нашим депутатам.
У мерії не хочуть міжнаціональних суперечок
“Офіційно ніякого обговорення поки що не буде, а в обов’язки депутатської комісії, яка розглядала це питання, не входить внесення пропозицій стосовно присвоєння інших назв. Питання було одне - що робити з проектом рішення сесії стосовно цих двох скверів, який міська рада відправила на доопрацювання. Тож варіантів тут було всього два - або винести незмінним рішенням на повторний розгляд сесії, або повернути саме рішення тій комісії, яка займається присвоєнням нових назв. Ця комісія розглядає пропозиції щодо подальшого перейменування. Справжнє рішення - відправити все на повторний розгляд, - такою є владна позиція з цього приводу від секретаря міської ради Василя Івка. Всі пропозиції, які було висловлено, – лише думка однієї людини”, – так переконує співрозмовник журналіста, що в принципі нічого не сталося і ніякий конфлікт обранці кременчужан не розпалюють. “Щодо пропозицій по назві скверу на вул. Київській, то справді її озвучив один з депутатів міської ради. Але це питання - не в компетенції комісії, яка це обговорювала. І на цьому розмова була завершена”, - твердження Василя Івка – депутати не мають права видавати вказівки – починати громадське обговорення чи не починати. “У протоколах можуть писати все. Інколи пишуть і в других місцях. А я розповідаю, як усе повинно бути”, - такими словами Василь Івко гасить міжнаціональний конфлікт, який створили наші депутати. О.Курилов "Програма плюс"
Лихо! Зачем вы заводили эту ветку? Для собственного пиара? В вашей статье нет, даже намёка на мнение форумчан, которое они высказывали по этому поводу! Когда, наконец, в основу истории нашего города будут браться факты и документы, а не очередное ОБС?!
писатель (24.07.2012, 17:02) писал:У липні 2010 року, біля будинку №59 відбувся захід під назвою "Марш життя”, в пам’ять про вбитих на цьому місці. Є свідчення очевидців - одна з мешканок цього будинку показала місце, де під час війни була викопана величезна яма довжиною 20 метрів, шириною 20 та глибиною 6 метрів. Саме на краю цієї ями всіх розстрілювали і в цій ямі закатованих було закопано.
Это что исторический факт? Укажите фамилию этой "мешканки"? Как она оказалась у расстрельной ямы? Как умудрилась сосчитать расстрелянных? Наконец, почему до сих пор не предпринято ни каких попыток вскрыть эту расстрельную яму и провести перезахоронение останков на кладбище с подобающими почестями? Тем более, что по словам "очевидца" место расстрельной ямы ТОЧНО известно! Почему вы не задали эти вопросы в своей газете? Бестолковым писателям - ГАНЬБА!
Цитата:Лихо! Зачем вы заводили эту ветку? Для собственного пиара? В вашей статье нет, даже намёка на мнение форумчан, которое они высказывали по этому поводу
! Іва - ви це читали ? Якщо ні - почитайте
Цитата:“Офіційно ніякого обговорення поки що не буде, а в обов’язки депутатської комісії, яка розглядала це питання, не входить внесення пропозицій стосовно присвоєння інших назв. Питання було одне - що робити з проектом рішення сесії стосовно цих двох скверів, який міська рада відправила на доопрацювання. Тож варіантів тут було всього два - або винести незмінним рішенням на повторний розгляд сесії, або повернути саме рішення тій комісії, яка займається присвоєнням нових назв
Цитата:Наконец, почему до сих пор не предпринято ни каких попыток вскрыть эту расстрельную яму и провести перезахоронение останков на кладбище с подобающими почестями?
А от тут вже друже звиняйте. І щоб ви про мене не казали , то відповім лише одне. Хто не в курсі , що у Іви самий крутий у Кременчуці міношукач, який видає сигнали на залізо чи метал на глибині великій ? Всі це знають. Почесті ваші я бачив - на прикладі розкопки родинного поховання на кладовище, що на артскладах. І про це не варто згадувати. Другого такого цирку точно не буде. Вистачає з головою й того, що був
писатель (25.07.2012, 13:46) писал:“Офіційно ніякого обговорення поки що не буде, а в обов’язки депутатської комісії, яка розглядала це питання, не входить внесення пропозицій стосовно присвоєння інших назв.
Я же не говорю про "офійне", я вас спрашиваю, зачем ВЫ создали ветку с темой обсуждения, и ПОЛНОСТЬЮ проигнорировали в СВОЕЙ статье мнение форомчам, которое они здесь высказывали. Почему вы не упомянули даже вскользь наше мнение?
писатель (25.07.2012, 13:46) писал:А от тут вже друже звиняйте.
Не собираюсь я вас "звинять"! Это требование закона: захоронения людей, тем более масовые захоронения, либо должны быть огорожены с установкой соответствующего памятника на месте могилы, либо перезахоронены на городское кладбище!
писатель (24.07.2012, 17:02) писал:Є свідчення очевидців - одна з мешканок цього будинку показала місце, де під час війни була викопана величезна яма довжиною 20 метрів, шириною 20 та глибиною 6 метрів. Саме на краю цієї ями всіх розстрілювали і в цій ямі закатованих було закопано. Свідки розповідають: ще добу після всього ворушилася земля і було чути стогони. Це місце - якраз біля каменя, який там стоїть - великий гранітний камінь саме перед цим будинком і саме на цій вулиці”,
Место указано точно (по ОБС)! Здесь должна быть восстановлена могила, как полагается, либо захоронение должно быть перенесено! Первоначально такие могилы выглядели вот так: Фото взято с сайта "Окраины Кременчуга". Может вы считаете нормальным создать на могиле сквер и ходить по костям расстрелянных?!
Іва - меморіальний сквер буде. За новим законом, але в будь якому випадку, ви не копатимете дитячі могили як це вже було. Погралися в слідопитів і досить. А хто толковий чи не толковий - воно покаже.
адвокат Ульянов (15.07.2012, 22:35) писал:Якщо мається нестримне бажання увіковічнити память директора ЗОШ № 30 пані Шевченко, то найкращим чином можна це зробити шляхом відкриття меморіальної дошки на школі.
Она вроде уже давно висит - доска в смысле. А еще есть музей в школе вроде бы и каждый год отмечают даты какие-то с цветами и пр. почестями. Не поняла, что за сквер имеется в виду, но, думается, он вполне логично вписывается в эту цепочку увековечивания...
tarara (25.07.2012, 22:51) писал:Не поняла, что за сквер имеется в виду, но, думается, он вполне логично вписывается в эту цепочку увековечивания...
Сквер на расстрельной яме (если верить ОБС)!
писатель (25.07.2012, 22:40) писал:За новим законом, але в будь якому випадку, ви не копатимете
А вот это у вас спрашивать ни кто не будет! Если там была расстрельная яма, пока не будут перезахоронены убитые, ни какого сквера там устраивать ни кто не имеет права! Бестолковым писателям - ГАНЬБА!
Цитата:А вот это у вас спрашивать ни кто не будет!
Іва - неприємності будуть, При чому великі і дуже. Бо далі піде мова про лист, який направлено і вам теж з приводу розкопок кладбищенських могил. І ми знаємо - який там термін позбавлення волі. У вас грошей на авдвоката не вистачить. А все інше - є відповідні документи. Шукайте - називаються, по моєму, акти. Все це вже копали і перекопали і без вас.
пенсионер