Хто: Олег Кирієнко,28 років, народився у Львові, живе в Афінах. У 2004 і у 2006 році - експерт з піару в міжнародній консалтинговій фірмі (Греція). Безпартійний.
Що зробив: придумав назву "Пора" бренд найуспішнішого в Європі молодіжного антирежимного руху, який перший в Україні масово використав ненасильницький спротив, "партизанський маркетинг" (наліпки), винайшов політологічне поняття "кучмізм" і став рушійною силою в помаранчевій революції- Як ти зацікавився політикою? - У 2000-ому році я вчився в Амстердамі на магістра з міжнародних відносин і працював у фонді Альфреда Мозера. Це фонд, заснований аж ніяк не ЦРУ (сміється), а лівою політичною силою - Соціал-демократичною партією Нідерландів, про позитивний досвід діяльності якої так любить згадувати СДПУ(о). Активно українською політикою я зацікавився 29 листопада, коли в газеті "Фолькскрант" прочитав статтю про плівки, оприлюднені Морозом, і відтоді став читати "Українську правду". Тому, коли я став працювати у фонді, то зробив усе, щоб протягом 2001-2003 років цей фонд провів понад 20 семінарів для політично активної української молоді - в першу чергу громадських організацій і молодіжних філій партій - на політичну і навколополітичну тематику. - Які були теми семінарів? - Різні. Від таких, як "Піар-діяльність громадських організацій" і "Мережа як неієрархічна структура" до "Політичний фандрейзинг (збір коштів)" і "Робота з групами волонтерів і їхня мотивація". Поступово зі слухачів семінарів сформувалося ядро активістів, які хотіли зробити реально працюючу молодіжну антирежимну організацію, без партійної і політичної ідеології, щось подібне до сербського "Отпору", представники якого були інструкторами на семінарах поруч з представниками білоруського ЗУБРу і пізніше грузинської "Кмари". Я був серед цих людей. - Якщо не було ідеології, то що ж вас об'єднувало? - Ми об'єдналися навколо п'яти засадничих принципів: 1) ненасильницький спротив, 2) добровільна і безоплатна участь в діяльності, 3) безлідерна структура; 4) фінансова й політична незалежність - тобто ми беремо пожертви, але не даємо себе використовувати, 5) неможливість використання власних заслуг і здобутків кампанії для власної політичної кар'єри. - Хто найбільше доклався до створення "Пори" і скільки було народу на початку? - В основному активісти львівської молодіжної ініціативи "Опір Молоді" і київсько-харківської тусовки, об'єднаної довкола сайту "Майдан". В ініціативній групі станом на листопад 2003 року було близько 10 чоловік. Це молоді люди віком до 25 років і, крім одного, жоден з них зараз не заробляє на життя партійною діяльністю. До весни 2004 року "Пора" вже мала мережу у 17 областях. - Як була придумана назва? - У листопаді 2003 в нас було 2 наради в орендованій на кілька днів - спеціально для цих нарад - квартирі на Ярославовім Валу. Одна з цих нарад була присвячена питанням планування, а інша – назві. Ми сиділи, пили чай і годинами сперечалися. Мозковий штурм, одним словом. - І які були назви? - Близько 40 варіантів. С ходу можу згадати "Опір", "Край", "Досить!", "Наступ", "Вперед!". Критерії для назви – вона мала однаково звучати як українською, так і російською, мати енергійне забарвлення і бути короткою, щоб зручно було писати. Виникла неабияка дискусія, але зрештою більшість висловилася за мій варіант - "Пора!". Назва виявилася настільки вдалою, що її через кілька місяців навіть "запозичила" для своєї діяльності грантова організація під проводом Владислава Каськіва "Коаліція "Свобода вибору", пізніше відома як "жовта пора" і "Громадянська партія ПОРА". - Як це сталося, до речі? - На одному з останніх семінарів, який відбувся в лютому 2004-го в Тернополі, хтось із наших влаштував фокус-групу щодо назви "Пора!". Через одного з її учасників ця назва потрапила у середовище Каськіва, який з задоволенням схопився за класний бренд, покинувши існуючий на той час бренд "Хвиля свободи", який він саме розкручував. Так і з'явилася друга "Пора", яку стали називати жовтою за кольором іміджевої продукції. Розколу – про який всі говорять – ніколи не було. - А можливо, назва не має значення? Просто проблема була на часі, і будь-яка назва була б успішною? - Можливо, й так, але тоді навіщо її б у нас "позичали"? Є ще така відома "піарна" приказка про "як ви яхту назвете, так вона і попливе". Тому ми підійшли уважно і до вибору емблеми – там і кулаки були, і ланцюги, які рвуться. Зрештою ми відмовилися від сербсько-грузинського кулака (нам це видалося занадто агресивним для української ментальності) і зробили емблемою сонце, що сходить – як символ нової пори, нового часу. - А представники "Отпору" казали, що це сонце їм нагадує зайця в капусті... - Вони жартували, але кожен народ має свою ментальність. Українці з підозрою ставляться до насильства, тому ми як ненасильницька організація взяли нейтральний і позитивний символ. - Ти казав ще про тактичні наради? Там обговорювався план кампанії і структура? - Так. Про план кампанії ви знаєте, бо самі все бачили, починаючи з 29 березня 2004 року наліпки "Що таке кучмізм?". Структура, оскільки "Пора!" - це безлідерна організація, була досить простою – креативний відділ (розробка месиджів і акцій), організаційний (розбудова мережі і зв'язок з активістами), відділ безпеки (юридична підтримка і безпека), фінансовий відділ (збір пожертв і коштів – основним джерелом нашого фінансування був дрібний і середній бізнес)... і купа активістів-волонтерів у регіонах, про яких ми навіть самі не все знали. - А відділ піару? А інформаційний відділ? - Тоді нам здавалося, що головне – це акції і рутинна робота, а не піар. Піаром "Пори" добре займалися "жовті"... - Є така версія, що основні репресії в Києві прийшлися на добре розпіарену "Жовту пору", що забезпечило нормальну роботу підпільної "Чорної пори"... - Щодо Києва, можливо, але в регіонах наша мережа зазнала чималих втрат. Тільки за вересень-жовтень 2004 року по Україні було близько 300 арештів активістів "Чорної пори". Та "Жовтої" тоді в регіонах і не було. - Тебе не торкнулося розчарування, про яке зараз так багато говорять у політичній рекламі? - В мене ніколи не було ілюзій, що наступного дня після інавгурації ми прокинемося у зразково демократичній державі. Влада є влада, і їй потрібні сторожові пси у вигляді громадських організацій. - Можливо, краще йти самим у владу, щоб змінювати її? Прийдуть молоді, професійні... - Змінювати владу зверху – справа невдячна і повільна, що ми зараз і бачимо. Владу треба змінювати знизу, силами самих громадян. А громадянське суспільство в нас (на сьогодні) не дуже розвинене – он на окремих ринках людей "нагинають" за окрему політичну силу, яка навіть не при владі. Люди терплять і скаржаться на кухні. Ті ж самі люди, які рік тому вийшли на Майдан. Я не вважаю перехід з громадянського активізму в політику ганебним, навпаки – якщо це продуманий і відкритий крок, то він буде тільки на користь справі. Але політика не повинна стати отаточною метою громадянської активності. Третій сектор – такий же важливий для нормального функціонування суспільства, як влада і бізнес. І лише діалог на рівних між цими трьома складовими забезпечить гарне майбутнє країни. - Чим ви займаєтесь зараз? - На виборах активісти "Пори", які нещодавно взяли участь у створенні Громадянської мережі "Опора" , щоб не утотожнюватися із діями "жовтих" стежитимуть за чесністю виборчого процесу і оприлюднюватимуть інформацію про тих осіб, хто є в прохідних частинах виборчих списків. Після виборів продовжуватимемо спостереження за діями влади, працюватимемо на налагодження ефективного діалогу між суспільством, владою та бізнесом, спробуємо донести до влади проблеми простих громадян. - За кого ти голосуватимеш і чому? - Наразі не визначився. Жодна сила поки що мене не схилила на свій бік. Схоже, що рішення буду приймати в останні дні перед виборами. - А що ти думаєш про газ, маяки, відставку уряду та інші останні новини? - Одним із здобутків революція також є те, що ми отримали найбільш патріотичну владу за весь період існування незалежної України, і це побачили під час так званої "газової кризи". Нам слід переходити на європейські стандарти співідносин з Росією на відміну від візантійства, яке було дотепер. Бачимо, що це складно, адже ще багато політиків ставлять свої особисті інтереси понад державні, але ми рухаємося в правильному напрямку.
На минулому тижні полтавські та кременчуцькі активісти громадянської мережі «ОПОРА» вдруге побували в партійних офісах.
Активісти ГМ «ОПОРА» в рамках акції «ХТО ТАМ?» завітали до політиків з метою ознайомитися з виборчими списками політичних партій, які мають шанси потрапити до органів влади різних рівнів. Переважний вибір активістів зупинився на тих партіях, які брали безпосередню участь у Помаранчевій революції на боці демократичних сил. Здавалося б, знаючи один одного, політики мали б без перешкод надати молодим людям списки, щоб ті з ними ознайомилися і поділилися своїми думками з простими громадянами, які 26 березня 2006 року братимуть участь у виборчих перегонах в якості виборців. Але цього не відбулося.
Кременчук, 8 лютого 2006 року:
Штаб блоку «Наша Україна» - зустрів чемно і пообіцяв надати списки 13 лютого після їх реєстрації;
Штаб БЮТ – зустрів активістів «ОПОРИ» такою фразою: «А хто ви такі, щоб ми вам давали списки?», поради читати газети і нічого не дав;
Штаб СПУ – категорично відмовив без жодних пояснень;
Штаб Партії Регіонів – нічого не дав і порадив слідкувати за пресою.
Полтава, 9 лютого 2006 року:
Штаб блоку «ПОРА-ПРП» - одна жіночка, яка перебувала у штабі, чемно пообіцяла надати списки після реєстрації у виборчих комісіях;
Штаб СПУ – зустрів дуже агресивно: «Ми оприлюднили декількох. Ідіть опирайтесь!». Чолов’яга, який намагався показатися крутим, був надто грубим по відношенню до двох студентів-активістів «ОПОРИ». «Не треба дурака включати, я теж вмію», - так відреагував він на те, що молодим людям хочеться знати кого пропонують соціалісти до органів місцевого самоврядування. [Пане-товаришу, радимо тобі навчитися дурня не тільки вмикати, але й вимикати – Твоя «ОПОРА»];
Штаб «Нашої України» - повідомив, що після реєстрації списків, їх можна буде прочитати у газеті «Полтавський вісник» і нічого не дав;
Штаб БЮТ був «найкультурнішим». Штабісти ганяли молоду пару по шикарним кабінетам з неперевершеним євроремонтом допоки активісти «ОПОРИ» не потрапили на одне знайоме обличчя, від якого також звично несло перегаром. Чемно привітавшись, вислухавши прохання студентів, він відразу показав на вихідні двері.
Отак закінчилася друга спроба полтавських активістів громадянської мережі «ОПОРА» дізнатися про склад виборчих команд у Полтаві та Кременчуці у штабах партій, які називають себе «демократичними».
У Полтаві боротьба з незаконними тарифами на комунальні послуги набирає нових обертів.
17 лютого 2006 року відбулося третє судове засідання по цій справі у Київському районному суді м. Полтави. Цього разу суддя Яковенко вже не переносила розгляд справи, але її розгляд нагадував арену військових дій.
Близько 40 полтавців різного віку та політичних переконань з’явилися на судове засідання у якості слухачів. Їх зустрічали перед судовою залою 8 міліціонерів у формі та десь 5 – у штатському. Міліціонери допустили до зали тільки сторони судової справи – представників обласної прокуратури, облдержадміністрації, обласної ради та обласної громадської організації «Правозахист».
На активістів громадянської мережі «ОПОРА» накинулася працівниця суду, яка відмовилася представлятися. Вона намагалася керувати міліціонерами у формі – наказувала їм нікого не пускати і обшукати журналістів, щоб ті не пройшли з записуючими пристроями. Міліціонери намагалися не пустити до зали представників громадськості, а от обшукувати журналістів вони відмовилися. Частина активістів ГМ «ОПОРА» після нетривалих «дебатів» таки пройшла до зали. Серед них були журналісти, кандидат на міського голову Кременчука Сергій Галата та декілька кандидатів у депутати.
Засідання розпочалося з запізненням на 40 хвилин. Сторони, які цього разу з’явилися всі очікували суддю Яковенко. Пані суддя зайшла до зали і розпочала розгляд справи не пояснюючи причини свого запізнення.
Судове засідання тривало понад чотири години. Представники позивачів обґрунтовували незаконність введення нових тарифів. Представники відповідачів намагалися не говорити про «букву закону», а говорили переважно про економічну необхідність введення цих тарифів. Навіть, намагалися налякати присутніх ситуацією, яка склалася в Алчевську.
Після тривалих «дебатів» суддя Яковенко прийняла рішення продовжити розгляд справи на 15 березня 2006 року.
Своїми враженнями по закінченню судового засідання з журналістами поділилися місцеві активісти громадянської мережі «ОПОРА». Вони переконані, що розгляд справи штучно затягується представниками старої-нової влади та суддею Яковенко. На два попередні засідання не з’являлися представники влади. Зараз же більшість часу на засіданні говорилося не про законність введення нових тарифів, а про якусь економічну необхідність. Виступ представника управління економіки тривав понад півгодини. Все це дає підстави говорити про те, що обласна влада, домовилася з судовою гілкою влади тягти час розгляду справи, як мінімум до виборів.
Значит так, любі друзі! Факты нада. та пожелуста - компания "Евро-хлеб", юридический адрес: г. Кременчук, ул. Героев Броеста, 44/а, корп. 0, кв.0; фактический - ул. 1905, д.2, тел. 30018. Вот, занимаются торговлей зерна за рубеж (нелегальная продажа - высокие цены - зароботок однако), + автозаправка. Факт №2: кожаный диванчик с офиса недавно убрали, сильно помятый был!!! 10 тисяч с бюджета - ха это токо с одного управления на кубок по пляжному футболу, результат заработка - поездка в Карпаты с интереной делегацией. а со второго управления он отстегнул ещё около 7 тысяч, за 50 % которых реально было потрачено на полиграфию - обьявления по городу - с орфографтческими ошибками, и на пару фоток для отчётности за деньги, ну и типа на фуршет для гостей, а также у него появилась офигнная дорогезная дубленочка по пятки, а машина..., а машина теперь новенькая. Вот таки пироги, если чё не ясно, звони прямо ему на мобильник 067 5300070, или его секретарю Саше 0677793498. П.С. А за его бурное прошлое с мальчиками , после которого он начал для приличия возить девочек в машине, напишу потом.