писатель (15.10.2012, 17:45) писал:Ну за Асадчева я б так не сказав. Це несправедливо.
Можливо у мене таке враження склалося-спростуйте.
"Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит". Артур Шопенгауэр
Якщо починати за їхнє будівництво тубдиспансеру, то починав це Асадчев, доробляє Удовіченко. Та і решта так само
Тут по моєму і обласний музей та все інше. І їхні проекти - зразка "Белагро" А загалом як на мене - вони обидва мужики розумні і мудрі. Я б не проводив між ними велику різницю.
По просьбам трудящихся выложу сегодня оф. информацию по кандидатам. Поделитесь плиз фотками Александра Мельникова и Сергея Москальца. Можно в теме, можно на gorod@kremenchug.ua скинуть.
Якщо я викладу для старшого сержанта свою точку зору - яку написав для "Програми плюс" та "Телеграфу" - нічого ? Шо каже батько - засновник, він же главред форуму Кременчук он лайн
Щас фотки шукають - одна точно є, а з Мельниковим проблеми
Але ось моя думка щодо виборів для старшого сержанта. Думку цю вимучував два дні, ну в смислі півтори години, все часу не було за людський комп сісти. Тож відповідь моя наступна і теж саме поставив на Фейсбук
Цитата: чому ми маємо підтримати саме кандидата у нардепи Віктора Тарана і нікого більше?
А відповідь на це наступна – наш вибір і мій теж залежить від нашого життя і від того, чого ми з вами сьогодні потребуємо і чого ми з вами шукаємо. А шукаємо ми собі не додаткових двісті років життя, нам це ніхто не дасть. Однак, мова про нормальні умови нашого буття, які нами зароблено і за які ми платимо податки – по 600 гривень кожен і кожного місяця. Одразу скажу - моя партія – не їхній Кременчук, який включає в себе їхні відремонтовані за сотні тисяч кабінети, розкішні меблі та службові іномарки, куплені за наші податки. Наш Кременчук – це не їхні мільйони гривень викинутих у салюти чи закопаних у дно озера «Гарячка», чи отримані премії за міфічний «внесок». Наш Кременчук інший і він наступний.. Це наш рівень життя, це наші благодійні внески в лікарнях, де без грошей нікого не лікують. Це благодійні внески в школах та дитячих садках, це наша вже практично найбільша в Україні вартість проїзду в маршрутках. Наш Кременчук – це якість нашої питної води у кранах і рівень захворювання на онкологічні хвороби, за яким ми вже давно обігнали Жовті Води, де добувають уран. Але в Кременчуці уран не добувають, а за діагнозом «онко» ми випереджаємо майже всіх. У нас Свіштовське кладовище за своїм розміром скоро пережене площу самого міста і це теж показник рівня нашого життя. Наш Кременчук – це те, як ми живемо, що ми їмо і чим дихаємо, кого любимо і кого виховуємо. Таким є наше місто і воно дуже відрізняється від їхнього. Бо насправді наше життя, і так живуть 85 відсотків кременчужан, – це наша бідність. Це наші батьки, які отримують мізерну пенсію, це наші діти, які просять у своїх батьків гроші в школу і яким ми віддаємо все, не залишаючи нічого собі. Наше життя – це наші ціни, це наші малі зарплати, коли жінка отримує в кіоску 1300 гривень, а її чоловік на заводі чи малому підприємстві дві триста грязними. І в такої родини ще двоє дітей, яких потрібно ставити на ноги. Я дивуюсь, як за таких умов виживають ці люди, як виживають наші пенсіонери. Бо на ці гроші прожити фізично неможливо. Звідси і висновки. Ми повинні сказати – досить. Ми маємо голосувати за свою країну, за свій Кременчук - місто в якому кожен буде почувати себе гідно. Ми не повинні жити як раби. Нам потрібен захисник, який боротиметься разом з нами за наші зарплати, за наші пенсії і за нормальне життя, яке ми бачимо лише в телевізорі. У нас багато кандидатів в народні депутати. Одні годують вічними обіцянками збудувати міст через Дніпро, інші, для красивої картинки, мацають ГЕС та батареї, говорять нам про якісь інвестиції, яких ніколи не буде. Але вони ніколи не скажуть нам правду про те, як ми живемо, бо їх Кременчук і наш Кременчук такі далекі і різні як два полюси. Я підтримую на цих виборах Віктора Тарана, бо він був і залишається людиною, яка не продасть наші інтереси, не голосуватиме за продовження пенсійного віку до 70 і більше років та не буде тиснути кнопку за зменшення і так малого рівня нашої заробітної плати. Я впевнений, що Віктор Таран буде на нашому боці, а не на боці олігархів, які йдуть до парламенту, щоб захистити і примножити свій бізнес.
От в тому то і справа і це моє слово та моя думка , що ми всі і даром пану Шаповалову не потрібні. І це стосується не лише його , але і всіх інших депутатів нашої міської ради. Вони нас бачать всі так далеко, що це словами не оговорюється. Мова в цій справі не про партійний штик, для цього голосуватиму за Свободу, але мова про нас всіх. Про наше життя, в першу чергу, а не про ГЕС та ще яку фігню
Артур Шопенгауэр
старейшина
(А.С. Пушкин)