Iva (12.04.2012, 10:01) писал:Очень образная ассоциация со служителями нашей церкви. Практически, один к одному!
Цитата:Сказку А.С. Пушкина "О попе и работнике его Балде" в редакции Жуковского – "Сказка о купце Остолопе и работнике его Балде" издали в кубанском Свято-Троицком соборе города Армавир. Впервые сказка про купца Остолопа была опубликована в 1840 году. Версия "О попе и работнике его Балде", была напечатана в 1882 году в собрании сочинений Пушкина под редакцией Ефремова.
Переиздание текста Жуковского вызвало широкое обсуждение, за комментарием редакция портала "Православие и мир" обратилась к известному пушкинисту, доктору филологических наук, профессору Дмитрию Павловичу Ивинскому.
Прежде всего, речь идет о публикации сказки, которая была осуществлена Жуковским в девятом томе посмертного собрания сочинений Пушкина в 1841 году. Совершенно ясно, что по цензурным условиям (думаю, что творческие проблемы были для Жуковского на втором плане) эта сказка, в которой в не вполне ожидаемом виде представало духовное лицо, напечатана быть не могла. И, собственно говоря, вариант Жуковского – это вариант вынужденный. Примерно так же Жуковский поступил для того, чтобы можно было напечатать петербургскую повесть "Медный всадник": там тоже были изъятия.
Bratick (11.04.2012, 22:25) писал:а мне они всем нравятся, прикольные дядьки, чой-то себе под нос бубнят, класс
да никто ж не спорит, пусть живут, бубнят, отмазываются от брегетов, фотошопом закрашивают, но, не надо мне рассказывать как нужно жить, писать такие листы, при этом сам делает совершенно обратное. Не более того.
Вот, нашла человека,с мыслью которого полностью согласна:
"Поэтому хочу сказать, что по моему мнению Русская Православная Церковь печется о соблюдении многих законов - законов веры, законов морали, законов общественного порядка, но при этом забывает о главном законе, который превыше всего - о Законе Любви.
Христос для меня всегда был личностью, на которую следует равняться и у которой следует учиться. Но я не хочу равняться на Церковь, которая требует распять всех тех, кто хоть как-то противоречит церковным канонам своим поведением, образом жизни, мышлением и т.д. Из любящей матери Церковь превратилась в грозную мачеху, которая грозит непослушной пастве хлыстом." (с)
А вот совсем иное, о любви, а не о страхе:
1-е Иоанна 4/14-21 «И мы видели и свидетельствуем, что Отец послал Сына Спасителем миру. Кто исповедует, что Иисус есть Сын Божий, в том пребывает Бог, и он в Боге. И мы познали любовь, которую имеет к нам Бог, и уверовали в нее. Бог есть любовь, и пребывающий в любви пребывает в Боге, и Бог в нем. Любовь до того совершенства достигает в нас, что мы имеем дерзновение в день суда, потому что поступаем в мире сем, как Он. В любви нет страха, но совершенная любовь изгоняет страх, потому что в страхе есть мучение. Боящийся несовершенен в любви. Будем любить Его, потому что Он прежде возлюбил нас. Кто говорит: `я люблю Бога', а брата своего ненавидит, тот лжец: ибо не любящий брата своего, которого видит, как может любить Бога, Которого не видит? И мы имеем от Него такую заповедь, чтобы любящий Бога любил и брата своего».
Да и тема про Страх Господень мне тут очень понравилась, ведь совсем другое дело! Ежели АУ просто приводит цитаты, то абсолютно не поясняет, как именно он сам это понимает или Церковь, вот страх и всё тут!! Но так же нельзя, нужно разъяснять людям!
Цитата:"Поэтому хочу сказать, что по моему мнению Русская Православная Церковь печется о соблюдении многих законов - законов веры, законов морали, законов общественного порядка, но при этом забывает о главном законе, который превыше всего - о Законе Любви.
Якраз про любов до себе вони не забувають. Це їх турбує більше ніж питання моралі. Але маю сказати, що патріархи РПЦ, на чолі з їхнім Кирилом, жадібність якого виходить за рамки, грішать вдвічі більше ніж прості люди. І відповідь від них - теж вдвічі більша. Але православна церква це не лише РПЦ. Є й інші православні, які ще не погрязли у мирських справах й храми їхні не схожі на ринки.
Але мені тут більше цікава думка Строгого - московського священника, народженого в Україні (Кременчуці) й борця за російську мораль у нинішньому варіанті. Що він думає про все це, про відстріл кілерами за бізнес своїх друзів-священиків?
що мені не подобається так це продажність! за все треба платити...за відспівування на похоронах, за вінчання, за крещення... за всі послуги...тобто нічого безкоштовно не роблять...чому наші церкви не допомагають лікарням, дит будинкам?
Цитата:ЗМІ: На патріарха Кирила подали до суду за незаконне збагачення
До Замоскворецького суду Москви подано позов на патріарха Московського і всієї Русі Кирила про незаконне збагачення.
Патріарх Кирило може постати перед судом
За інформацією порталу «Фонтанка.ру», позивачем виступив колишній міністр охорони здоров'я, а нині священик Юрій Шевченко. Відповідачами заявлені патріарх Кирило (Володимир Гундяєв) і Лідія Леонова, яку предстоятель назвав своєю троюрідною сестрою.
Як повідомив син екс-міністра Юрій Шевченко, який діє на користь сім'ї, мета поданого позову - побачити меблі з квартири патріарха в житловому комплексі «Будинок на набережній», які постраждали від будівельного пилу в результаті ремонту, затіяного донькою позивача: «Позов заявлено до власника квартири Володимира Гундяєва і жінки, якої я особисто не знаю і яка подавала позов про відшкодування збитків».
За словами Шевченка-молодшого, оскільки вони виплатили за результатами минулої судової тяжби майже 20 мільйонів рублів, то вони мають повне право розпоряджатися меблями з квартири патріарха, які нібито довелося викинути і замінити на нові. Це, згідно з документами, представленими в суді, обійшлося Л.Леоновій у 2 мільйони рублів. «Нехай віддадуть нам ці стільці. Може, я їх на аукціоні продати зможу» - сказав Ю.Шевченко.
Зазначалося, що позов про незаконне збагачення було подано в суд 5 квітня, але тоді його було відхилено у зв'язку з тим, що сім'я Шевченка не виплатила 20 млн. рублів сім'ї патріарха. 16 квітня, після виплати боргу, позовну заяву було подано знову, однак рішення про можливість її розгляду буде ухвалено впродовж найближчих днів. Також цього тижня має вирішитися питання про розгляд скарги на перше судове рішення Верховним судом.
Як повідомлялося раніше, з позовом про відшкодування матеріального збитку в Замоскворецький районний суд у червні 2011 року звернулася Л.Леонова. Посилаючись на те, що вона зареєстрована і проживає в квартирі будинку 2 на вулиці Серафимовича, зажадала зі свого сусіда знизу - Ю.Шевченка – 26 млн. 95 тисяч рублів матеріальної і 50 тис. рублів моральної шкоди. Така сума, на думку Л.Леонової, мала компенсувати наслідки несанкціонованого перепланування і переобладнання інженерних мереж.
Трохи пізніше вона зменшила вимоги. У результаті вийшло трохи менше 19 мільйонів. Згідно з матеріалами справи, на час ремонту з квартири патріарха вивезли всі меблі, картини, зняли штори. Основна стаття витрат - книги, 1388 штук. 1 листопада 2011 року суд задовольнив позовні вимоги і зобов'язав Ю.Шевченка виплатити 19 млн. 707 тис. рублів, включаючи судові витрати.
Для того, аби змусити Ю.Шевченка сплатити борг було заарештовано його рахунки і квартира в будинку на Серафимовича, а також було заборонено виїзд за кордон. Л.Леонова також у рамках забезпечення першого позову подала другий - про визнання незаконної операції дарування квартири в «Будинку на набережній» доньці Шевченка Ксенії. Попри те, що всі 20 мільйонів Шевченко перерахували на рахунок приставів 5 квітня, Л.Леонова відмовилася від позовних вимог лише 13 квітня.
Як розповів Шевченко-молодший, для того, аби розплатитися з патріархом, довелося продати квартиру в Петербурзі, 4 мільйони взяти у борг і додати ще 3 мільйони рублів, відкладені на ремонт квартири в «Будинку на набережній».
адвокат Ульянов (17.04.2012, 16:19) писал:такою любові, сподіватись увійти в Царство Боже лише як розбійник: через покаяння.
ну идите через покаяние,у меня свой путь. Только чего вы всех под одну гребёнку, ежели вам чего - то недоступно, это не значит, что другому точно так же.
старейшина
старейшина
гражданин
старейшина