Чи то я сліпий, чи просто не розумний, але не побачив я аргументів "чому за". На Візит зайшов - запитав - кажу Оксана - чому ти не питаєш в тих людей які до тебе приходять наступне. Хлопці - я бачу як у ваших очах світиться інтелект, а не гривні. То скажіть - чому ви не проти отого кандидата, а чому ви за цього кандидата. Відповідає мені Оксана з Візиту - я каже запитувала про це, трошки не так, але запитувала. Однак не чують мене. Надо - кажу - було мене гукать - точно б не втекли від відповіді. Тож запитання - чому "за" залишається. Аргумент - оцей красивий, а цей ні - не думаю, що для відповіді годиться. У нас все таки не конкурс красоти "Міс Кременчук - 2012! То я свою відповідь на це запитання викладаю - чому я за підтримую цього кандидата.
Цитата: чому я, журналіст та газетчик Олександр Курилов підтримую Віктора Тарана і нікого більше?
А відповідь на це наступна – наш вибір і мій теж залежить від нашого життя і від того, чого ми з вами сьогодні потребуємо і чого ми з вами шукаємо. А шукаємо ми собі не додаткових двісті років життя, нам це ніхто не дасть. Однак, мова про нормальні умови нашого буття, які нами зароблено і за які ми платимо податки – по 600 гривень кожен і кожного місяця. Одразу скажу - моя партія – не їхній Кременчук, який включає в себе їхні відремонтовані за сотні тисяч кабінети, розкішні меблі та службові іномарки, куплені за наші податки. Наш Кременчук – це не їхні мільйони гривень викинутих у салюти чи закопаних у дно озера «Гарячка», чи отримані премії за міфічний «внесок». Наш Кременчук інший і він наступний.. Це наш рівень життя, це наші благодійні внески в лікарнях, де без грошей нікого не лікують. Це благодійні внески в школах та дитячих садках, це наша вже практично найбільша в Україні вартість проїзду в маршрутках. Наш Кременчук – це якість нашої питної води у кранах і рівень захворювання на онкологічні хвороби, за яким ми вже давно обігнали Жовті Води, де добувають уран. Але в Кременчуці уран не добувають, а за діагнозом «онко» ми випереджаємо майже всіх. У нас Свіштовське кладовище за своїм розміром скоро пережене площу самого міста і це теж показник рівня нашого життя. Наш Кременчук – це те, як ми живемо, що ми їмо і чим дихаємо, кого любимо і кого виховуємо. Таким є наше місто і воно дуже відрізняється від їхнього. Бо насправді наше життя, і так живуть 85 відсотків кременчужан, – це наша бідність. Це наші батьки, які отримують мізерну пенсію, це наші діти, які просять у своїх батьків гроші в школу і яким ми віддаємо все, не залишаючи нічого собі. Наше життя – це наші ціни, це наші малі зарплати, коли жінка отримує в кіоску 1300 гривень, а її чоловік на заводі чи малому підприємстві дві триста грязними. І в такої родини ще двоє дітей, яких потрібно ставити на ноги. Я дивуюсь, як за таких умов виживають ці люди, як виживають наші пенсіонери. Бо на ці гроші прожити фізично неможливо. Звідси і висновки. Ми не повинні жити як раби. Нам потрібен захисник, який боротиметься разом з нами за наші зарплати, за наші пенсії і за нормальне життя, яке ми бачимо лише в телевізорі. Нам ніколи не кажуть правду про те, як ми живемо, бо їх Кременчук і наш Кременчук такі далекі і різні як два полюси. Я підтримую на цих виборах Віктора Тарана, бо він був і залишається людиною, яка не продасть наші інтереси, не голосуватиме за продовження пенсійного віку до 70 і більше років та не буде тиснути кнопку за зменшення і так малого рівня нашої заробітної плати. Я впевнений, що Віктор Таран буде на нашому боці, а не на боці олігархів, які йдуть до парламенту, щоб захистити і примножити свій бізнес...
Така моя відповідь на всю цю боротьбу мільйонерів та ріелтерів.
Чи я не людина ? Чи я отримую мільйони чи тисячі за свої погляди? Теж саме я кажу не лише перед виборами - немає для мене різниці. Такі речі кажу завжди. Інколи мені моя дружина каже - йома йо - ну чого ми так живемо? Та отак і живемо - кажу, - і ти журналіст і теж ніколи не станеш продаватися. І я теж себе не продаю. Отак і живемо
писатель (26.10.2012, 12:57) писал:Одразу скажу - моя партія – не їхній Кременчук, який включає в себе їхні відремонтовані за сотні тисяч кабінети, розкішні меблі та службові іномарки, куплені за наші податки. Наш Кременчук – це не їхні мільйони гривень викинутих у салюти чи закопаних у дно озера «Гарячка», чи отримані премії за міфічний «внесок».
Словами Оксаны Цокур: "Ну я же Вас просила говорить только за своего кандидата".
Надоелло, спасибо, а то ж интересно было что Огородников хотел рассказать в эфире.
Кто знает точно на счёт этого меморандума, показанного в новостях? А то пользуясь случаем дебатов, может будет возможность спросить.
О, у меня вопрос к адвокату Ульянову. Оксана, девушка-ведущая, неоднократно говорила, что если будет решение правоохранительных органов, что письма от мэра — подделка, то они это покажут по Визиту. Какие с этим проблемы? Почему вы не смогли собрать соответствующие документы, чтоб об этом можно было предупредить кременчужан?
пенсионер
пенсионер
пенсионер