Кременчук

Горожане

+ 2

Гастарбайтер

23:26, 19.09.2012 №51

0

В 1550 році політик ВКЛ Михалон Литвин закликав поставити охорону від татар біля Кременчуцького броду, чим державно підтримав малоконтрольований приїзд сюди людей для освоєння цих земель. Тоді й згадуються зародки сталого населення на теренах уходу (місця концентрації переселенців).
Отже в створення Кременчука прийняли участь козаки, церква та державна структура Великого князівства Литовського. Хоча нагадую, що назву броду на порогах (сліди їх видні до цих пір в районі пристані) дали татари.

Горожане

Почетный
гражданин

23:39, 19.09.2012 №52

0

Не знаю как там правда или нет про тюркский, но про "креминь" и "чув" - бред, очевидный для любого образованного человека. Как и ещё пару теорий (сказок) именования города.

Горожане

+ 2

Гастарбайтер

23:42, 19.09.2012 №53

0

прокіп

23:47, 19.09.2012

Цитата:А Алексей Михайлович ,чтоб там пенсионеры-невежды не писали, был образованным человеком, писал книги, занимался нотной грамотой, и одно его выражение стало крылатым.

І де ж він вчився, коли в Москві не було НІ ОДНІЄЇ ШКОЛИ? В якогось малограмотного дяка? А насправді ось що писали в ті часи про Москву сторонні люди.

Цитата:Австрійський посол у Москві 1654 р. писав: „Розмови московської аристократії ниці, простацькі, гидкі культурній людині. Головна тема їхніх розмов та гумору – це очорнювання інших, плітки та обмови і дикунська похвальба. Брешуть москвини з неймовірною безсоромністю та нахабством: анітрохи не зашаріються, коли зловите їх на брехні. В переговорах з чужинцями московські міністри вживають всіляких можливих і неможливих способів, щоб обдурити їх. Всім відомі факти вони безсоромно перекручують. Московські торгівці та ремісники неймовірно нечесні. Злодіїв та шахраїв повно на кожній вулиці в Москві, і вони ходять безкарно“

до речі, в той час П.Могила запропонував москалям допомогу в організації хоч однієї школи. Так цей "образований" московський хан відмовив, хоча через деякий час вже його син Петруша після колонізації України силою примусив києво-могилянців створити перший в Москві учбовий заклад - Слов'яно-греко-латинську академію.

Горожане

+ 180

Великий Гуру

00:01, 20.09.2012 №54

0

AD, прокіп!
Як модератор нагадую, що правила форуму забороняє до особисті образи: дискусія має відбуватися у максимально толерантному руслі. Тому не підвищуємо градус спілкування.

"Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит".
Артур Шопенгауэр

Горожане

+ 2

Гастарбайтер

00:47, 20.09.2012 №55

0

Я, як автор теми, хочу попередити, що підходимо до розділу колонізації кременчуцьких земель, де боротьба за ці звільнені козаками від постійного контролю татар землі були між Я. Вишневецьким, церквою та переселяючимся людом з Волині та Галичини набув далеко не толерантного вигляду. Далі розглянемо вісь освоєння цих земель - Чигирин - Крилів - Градизьк - Кременчук. До зустрічі.

Горожане

+ 186

Великий Гуру

01:56, 20.09.2012 №56

0

прокіп (19.09.2012, 22:42) писал:І де ж він вчився, коли в Москві не було НІ ОДНІЄЇ ШКОЛИ? В якогось малограмотного дяка? А насправді ось що писали в ті часи про Москву сторонні люди.Цитата:

И это про малограмотность говорит человек, не научившийся ставить запятые? ОООО.
А для забавляющихся пенсионеров сообщу,что в школу ходить не обязательно,можно и дома учиться.
Собственноручные записочки царя опубликованы,и ошибок там, в отличие от писаний прокопа, нет.
Таки царя учили лучше, чем прокопа.
Сочинения британцев? Ну-ну.
Они уже написали,что в Московии все женщины - проститутки. К этому глубокомысленному выводу их подтолкнули не реальная продажность, а то ,что они белили лица. В Англии это было принято проститутками, и они думали,что женщины везде имеют такие обычаи,как в туманном Альбионе.

Так что прокоп видит везде неграмотность,а британцы проституток.
Ибо у кого что болит...

Старший сержант запаса (19.09.2012, 23:01) писал:Як модератор нагадую, що правила форуму забороняє до особисті образи: дискусія має відбуватися у максимально толерантному руслі

Так ить пусть пишет про Кременчуг,а не свои измышления про то,грамотные цари были или нет.

ras (19.09.2012, 22:39) писал:Не знаю как там правда или нет про тюркский, но про "креминь" и "чув" - бред, очевидный для любого образованного человека. Как и ещё пару теорий (сказок) именования города.

Дело в том,что подобные теории про происхождение названий народов, государст и городов наполняют все летописи, хроники и т.д.
Это был определенный уровень познания в свое время.
Поэтому, если мы хотим написать историю села Криво-Гавриловки, то принято писать,что первоначальная точка зрения на происхождение названия -от первого поселенца, одноглазого Гаврилы.
Далее можно покритиковать эту теорию и привести следующие теории про его происхождения,если такие есть.
Можно выдвинуть свою.
Поэтому одноглазый Гаврила будет жить вечно.

Как и Ромул с Ремом.
Но историки хоть ссылаются на источники сведений,в том числе на специалистов по тюркским языкам,когда пишут,что название происходит от слова с тами-то названием.
А танкостроители- тюркологи

этим себя не утруждают.

Благими намерениями вымощена дорога к AD
(c)
Старший сержант запаса.

Горожане

+ 2

Гастарбайтер

19:10, 20.09.2012 №57

0

прокіп

19:17, 20.09.2012

Ну не подобається москалеві справжня історія Кременчука, ось він і бурчить. Та до теми.
На фрагменті карти ВКЛ авторства Миколая Радзивіла, виданої в Амстердамі в 1613р., вказано населений пункт під назвою Krzemienczyk. В цей час в правління Польщі була ідея створити там найдальшу від Криму Січ для остаточного позбавлення татар любимої їх переправи через Дніпро в цьому місці. Та потім ця ідея зникла, бо в цей час Сагайдачний, а потім Сірко примусили татар та турків більше діяти в оборонних цілях. До речі, в цей час появилися на цій місцині і перші москалі, яких І.Сірко запросив для спільних вилазок проти татар. Та це був скорше простий військовий перехід, я к до цього подібні були й на запрошення славетного Байди (Д.Вишневецького). А перший напад москалів на тутешню українську залогу (Говтва) відбувся з Путивля в 1618 році, але в цьому ж році Сагайдачний дав їх війську під Москвою такого жару, що позбавив на довгий час дум про походи на наші землі з загарбницькими цілями.

Той очищений від свавілля татар край потихеньку заселяли переселенці з заходу України. В основному його заповнювали біженці з Волині, Поділля та Галичини, де був дуже великий експлуатаційний тиск з боку поляків та їх ставлеників в ролі управляючих - євреїв. В першій половині XVII також розвернулася боротьба за власність цих ще неосвоєних земель між козаками, поляками та церквою. Найбільші засіхання на ці землі мав тодішній олігарх Речі Посполитої Ярема Вишневецький, якого вже важко було назвати українцем. Це був вже окатоличений манкурт, який вів по відношенню до свого народу навіть гірше ніж деякі поляки. Церква захищала свої економічні інтереси з допомогою союзного з ними козацтва. Так згадуваний мною монастир в Градизьку взяв під військову опіку полковник Тарас Трясило (татарин по національності), тому цей монастир потім в часи Хмельниччини відкрито допомагав козакам. Яскравий приклад тодішньої боротьби за землю була експропріація хутора Хмельницьких поляком Чаплинським. Це був також приклад тодішнього рейдерського захоплення з допомогою малоцивілізованих судів та збройних формувань, які мало підкорялися букви закону. Тому землі тодішньої малоосвоєної економічно території часто переходили з рук в руки, що не дуже сприяло розвиткові Кременчука, який по суті залишався в ролі контрольованої переправи під крилом в більш розвинутого Крилова (землі поховані Кременчуцьким водосховищем) та Чигирина. Але це не означало відсутність просування цивілізації на ці колись дикі землі. Так, для прикладу, в в Крилові діяло Магдебурське право.

Що цікаво, на стику 16 та 17 столітть в тих краях заклався дуже потужний рибний промисел. Тоді француз Боплан, якого не здивувати кулінарією, нарахував в українців більше 70 рибних страв, тому виловляти рибу було для кого. Центр риболовлі не змінився до цих пір - це Городище (Градизьк) з Максимівкою.
В військовому відношенню Кременчук в середині 17 століття входив зі своєю сотнею до головного полку Б.Хмельницького - Чигиринського. Тому багато його мешканців полягли в боях з поляками. Лиш в 1954 році кременчуцька сотня перших раз не погодилася з гетьманом - вона разом з сусіднім Полтавським полком не дала згоду на Переяславські угоди з Московією. Відмовились підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю також ряд представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царських представників там побили киями), Уманський козацькі полки, деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косівим. Не присягала Запорізька Січ. Потім був сформований окремий Кременчуцький полк з лівобережних сотень Чигиринського та він проіснував недовго.

З часом і Б.Хмельницький зрозумів хибність свого кроку по угоді з Москвою та скоро він помер. Тому виправляти цю помилку взявся І.Виговський, бо москалі почали вже дуже нахабно вести по відношенню до України. Виходячи з цього Виговський розірвав Московський договір по Переяславським калькам. Як реакцію на це московити зібрали величезне військо і пішли на Україну. В ролі союзників українцям виступили татари, бо москалі перестали визнавати їх, як верховних спадкоємців Золотої Орди, і перестали платити їм належну дань. Фактично між Московією та Кримом відновилася боротьба за спадкоємність Золотої Орди.
Кременчужани достойно відвоювали в цій битві, завдавши нищівної поразки москалям. Історик С. М. Соловйов описує реакцію царя на сумну звістку про це таким чином:

Цитата:
« "Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву. Удар був тим важчий, що був несподіваним; та ще після таких блискучих успіхів! Ще нещодавно Долгорукий привів до Москви полоненого гетьмана литовського, нещодавно чулися радісні розмови про торжество Хованського, а зараз Трубецькой, на якого було найбільше надій, «чоловік благоговійний і витончений, у воїнстві щасливий і недругам страшний», погубив таке величезне військо! Після взяття стількох міст, після взяття столиці литовської царське місто затремтіло за власну безпеку: у серпні за государевим указом люди всіх чинів поспішали на земляні роботи для зміцнення Москви. Сам цар з боярами часто був присутній при роботах; навколишні жителі з родинами, пожитками наповнювали Москву, і ходила чутка, що государ від'їжджає за Волгу, за Ярославль".

Як наслідок заслуг жителів Кременчука в цих подіях було організовано Кременчуцький полк.

Горожане

+ 298

Великий Гуру

19:28, 20.09.2012 №58

0

Скат

19:37, 20.09.2012

прокіп (20.09.2012, 18:10) писал:Тому виправляти цю помилку взявся І.Виговський, бо москалі почали вже дуже нахабно вести по відношенню до України. Виходячи з цього Виговський розірвав Московський договір по Переяславським калькам. Як реакцію на це московити зібрали величезне військо і пішли на Україну. В ролі союзників українцям виступили татари, бо москалі перестали визнавати їх, як верховних спадкоємців Золотої Орди, і перестали платити їм належну дань. Фактично між Московією та Кримом відновилася боротьба за спадкоємність Золотої Орди.

Ага татарско-казацкие войска воевали против московско-казацких.

У Выговского было от 30 до 35 тысяч татар, около 20 тысяч казаков (с учетом 4 тысяч осажденных в Конотопе), 1,5 тысячи наемников и польский отряд в 600 человек.

В российской армии было 28 600 русского войска и 6 600 казаков Ивана Беспалого.

Да и Выговский больше истреблял не "москалей" а своих казаков:

1) Соединившись с Ордой, 4 мая 1658 года Выговский выступил к Полтаве и запер там Пушкаря. Осада затягивалась, а тут ещё на сторону восставших перешёл, пользовавшийся большим уважением, соратник Богдана Хмельницкого полковник Филон Джеджалий. Он стоял у самых истоков восстания Хмельницкого ещё в 1648 году, переведя на сторону Хмельницкого реестровых казаков. Джеджалий условился с Пушкарём, что ночью восставшие нападут на лагерь Выговского, а он перейдёт на их сторону. Когда 11 июня 1658 Пушкарь сделал вылазку с большим отрядом, Джеджалий со своими казаками присоединился к ним, и вместе они напали на шатёр Выговского. Но оказалось, что гетман знал о нападении и был наготове. Он спал не раздеваясь и, услышав шум, бросился бежать, схватил коня и ускакал к татарам, стоявшим в миле от его лагеря. Обнаружив отсутствие Выговского в шатре, Пушкарь обвинил Джеджалия в измене и тут же убил его. В это время, Выговский с татарами напали на Пушкаря. В бою Пушкарь погиб, а его голову принесли Выговскому.

Затем штурмом были взяты и разгромлены Лубны и Гадяч. Тысячи городских и сельских жителей «с женами и детьми», с согласия гетмана, были уведены ордынцами в Крым и проданы в рабство на невольничьих рынках.

2) После подавления восстания весной-летом 1658 года гетман Выговский начал репрессии против старшины. В июне 1658 года по приказу гетмана был убит переяславский полковник Иван Сулима, через несколько месяцев лишился головы новый переяславский полковник Колюбаца, расстреляли корсунского полковника Тимофея Оникиенко, вместе с полковниками были казнены 12 сотников разных полков. Спасаясь от гетмана на Сечь бежали уманский полковник Иван Беспалый, паволоцкий полковник Михаил Суличич и генеральный есаул Иван Ковалевский. Яким Самко бежал на Дон.

3) Сразу же после отступления Трубецкого в Путивль на Гетманщине разгорелись крестьянские и городские восстания, подпитываемые действиями союзных с Выговским крымских татар, которые грабили крестьянские и казацкие поселения, уводили в рабство женщин и детей.
Против Выговского выступил и его недавний соратник Иван Богун, подняв восстание на Правобережной Украине. В это время Выговский осадил Гадяч, который оборонял полковник Павел Охрименко (Ефремов) с 2 тысячами казаков и 9 сотнями «городовых людей». Осада затянулась. Выговский и «хан крымский со всеми силами стояли три недели, и приступали жестокими приступами». Во время осады Гадяча «князь Алексей Никитич Трубецкой… и гетман Безпалой… отсылали от себя на Запорожье к Серку, чтоб он над Крымские улусы чинил промысл». Запорожский кошевой атаман Иван Серко напал на ногайские улусы. Это вынудило крымского хана оставить Выговского и уйти с войском в Крым. После этого похода Иван Серко с войском Запорожским двинулся против Выговского и разбил посланного ему навстречу Выговским полковника Тимоша с войском.

И я надеюсь - мы победим.
Больше: я уверен - мы победим. Потому что разум должен победить.

Е. Замятин "Мы"

Жандармы

+ 221

Аксакал

19:45, 20.09.2012 №59

0

Скат,
То были не правильные украинцы! Не с той Украины!

Ребяты!
Вам ещё не надоел этот маразм?!
Это же писания для нашего писателя, а не для серьёзных людей.
Не мешайте людям. Пусть себе тешаться!

Горожане

+ 2

Гастарбайтер

20:06, 20.09.2012 №60

0

прокіп

20:11, 20.09.2012

Ви уявляєте, щоб московський хан з культури , де "бабы еще нарожают", плакав по розбитому війську з 28 тис. (в дісності 120 тис.) і планував тікати по старій москальській звичці в хащі за Волгу? А спас Москву дійсно талановитий ідіот І.Сірко, який поперся в цей час на Крим, про що він потім до смерті шкодував. Вже за кілька місяців він несподівано відмовляється ставити свій підпис, навіть за присутності гетьмана Юрія Хмельницького, під Переяславськими статтями 1659 року, як і під статтями 1654 року Б.Хмельницького. Повний вітер в талановитій голові. Потім українська земля дала ще одного талановитого ідіота, який заплутався в "трьох соснах" - Н.Махно.
Та головне тут про кременчуцький край, який не підтримав Переяславську зраду Хмельницького та разом з полтавцями гнав москальських опричників батогами зі своєї землі.