Є письменники та поети, після читання чиїх творів не хочеться ні думати, ні говорити ні на якій іншій мові. крім Української. При цьому, при доторканні до таких майстрів слова навіть не важливим стає те, про що вони пишуть, головним стає те - як вони це роблять. А коли виявляється, що і зміст відповідає витонченій формі, отримуєш дійсну естетичну насолоду від твору та починаєш пишатись тим, що і ти є причетним до цього дзвінкого та яскравого джерела, яким є наша рідна мова.
Для мене серед поетів такими є Тарас Шевченко, Леся Українка та Іван Франко. Серед письменників ( прозу люблю більше) - це Михайло Коцюбинський та Іван Багряний. Останній, на моє переконання, є дійсно майстром слова найвищого гатунку, таким, який просто заворожує своїм талантом. При цьому він царює не тільки над словом, а і пише про деякі речі так, що починаєеш відчувати себе посеред тих подій. про які він говорить. Його роман "Біжить людина над прірвою" просто переніс мене в атмосферу війни та поставив посеред розшматованої України. Такого переживання великої вітчизняної війни та занурення в описану атмосферу, яка дійсно могла бути правдою, я до цього ніколи не відчував. Такої війни я просто не знав.
Буду радий бачити згадування про тих майстрів українського слова, яких я не читав або пропустив в своєму пості.
Ну а куди нам без Котляревського - "Еней був парубок моторний" . Хоча можна і Вергілія по моєму ( якщо не помиляюся) прочитати, але все ж Котляревський краще
Василь Симоненко - його "Лебеді материнства" для мене найкращі... Всеволод Нестайко та "Тореадори з Васюківки " .. що є краще для школяра? Люблю- Олеся Гончара , Ірину Вільде, Нечуй-Левицький та його "Кайдашева сім"я" - навіть мій чоловік знає- майже єдина книга яку він прочитам у дорослому віці- він росіянин...
Подобається і заставляє і до сьогодні сміятися до сліз "Сватання на Гончарівці" та "Кайдашева сім'я". Дуже люблю лірику Франка (Привіт Віталіку Козловському це ж треба було так зпаскудити улюблений вірш!), Лесі Українки, Малишка. Досі пам'ятаю як в школі плакала, читаючи "Морозенка". Шевченко - без коментарів! Кожен вірш - шедевр. Впевнилася в цьому ще й завдяки своєму малому, коли він заявив, що відтепер він буде вчити тільки вірші Шевченка, бо всі інші, що вони в школі читали, йому не подобаються. Вивчив вже з десяток! із свіженького сподобався "Озерний вітер" Покальчука.
[quote=адвокат Ульянов]І, до речі, в Україні є сильна школа перекладу.[/quote] Українській переклад Швейка - це щось неймовірне. Російськомовну версію після неї читати не хочеться. Це певно тому, що чеська мова ближче до української, ніж до російської. А "Вишневі усмішки" Остапа Вишні - море позитива.
Олесь Гончар, особливо його "Собор". Дуже гарий твір, крім того, автор використовував реальні історичні факти та події у творі. "Собори душ своїх бережіть, друзі! Собори душ!.."
Цитата: Загребельного почав читати роман про архітекторів і він здався мені дуже тягучим та повільним, більше кількох сторінок не витягнув. Який саме твір Загребельного ввжаєте найращим та чому?
Перші двадцять сторінок "Я, Богдан" теж довго з мене знущалися, а решту два томи книги прочитала за кілька днів. "Роксолана" взагалі легко читалася... Взагалі у нього багато цікавих книг (Теж Диво, хоча на нього не всіх вистачає). Шкода, до останніх придбаних книжок руки ніяк не доходять... А щодо питання "що найкраще і чому": вважаю його не зовсім доречним. Ми ж не в школі врешті-решт ("Що хотів сказати автор цим твором?!"). Кожен має право обирати для себе найкраще сам)))
Цитата: Хто такий Іваничук? Що написав та чим вірізняється від інших? Так як в школі я вчився вже давно, то не можу когось і не знати...
Роман Іваничук. Історичні романи писав. "Мальви", "Манускрипт з вулиці Руської, "Черлене вино" і т.д.
До речі, якщо вже говорити про історичні романи то варто згадати Старицького і Нечуя-Левицького.
старейшина
гражданин
старейшина
старейшина