Не розумію, до чого тут наведена цитата сторіччя тому? Скільки можна жити давно віджилими стереотипами? Подобається Вам це чи ні - ми маємо державу і намагаємось - кожен в міру своєї можливості і освіченості - зробити щось корисне для цієї держави. Ми не пригнічуємо жодної національності, яка живе поруч з нами. Більше того, ми навіть дозволяємо усіляким великодержавним шовіністам розгулювати нашими містами і розповідати казна-що про те, чий скоро буде Крим і т.п., хоча це забороняє і Конституція і загалом здоровий глузд. Ми надзвичайно терпимі і толерантні. Але це зовсім не означає, що хтось має моральне право на нашій же землі розповідати нам, що нас не існує. Вдумайтесь тільки у ті тези, які ви захищаєте! Уявіть собі, що я би зараз почала стверджувати, що не існує російської нації. І згадала б увесь отой мотхот пр угро-фінів. Почала б перераховувати, яка кров тече в жилах Пушкіна, Гоголя, Чехова і т.п. Подумайте тільки: куди це нас заведе?
wog писал:Вот откуда ноги растут у утверждения, что "украинцы - нация предателей".
Ну, вот этого только не надо. Украинцы, подданные Росийской империи верой и правдой служили Государю и в ХІХ веке, и в русско-японскую и в Первую мировую. Почитайте списки Георгиевских кавалеров - там через одну - украинские фамилии. Кстати, тот же Петлюра в ответ на царский Манифест о начале войны с Германией написал верноподданическую статью, которую ему не могут простить очень "национально озабоченные товарищи". Та же ситуация и с Великой Отечественной войной и Афганистаном. Огонь в Чернобыле, кстати тоже тушили наши парни.
[quote=Юлія Билина]Не розумію, до чого тут наведена цитата сторіччя тому? Скільки можна жити давно віджилими стереотипами? [/quote] Можно я угадаю: Вы журналистка! Ибо только журналисты всегда имеют твердое суждение о чем-то, при этом НИЧЕГО не понимая в предмете. Прям какойто детский максимализм. После Ваших этих слов даже не знаю - стоит ли дальше продолжать с Вами общаться: потому как это только будет провоцировать Ваше графоманство - побочную болезнь журналистики: деньги платят не за разбирательство в предмете, а за количество написанного текста (привет писателю!!!). Я Вам отвечать не буду. [quote=адвокат Ульянов]Як можна бачити з наведеної цитати дописувача, Гюльчатай відкрила лічико.Себто, розмови про мову не є безневинними жартами, в кінці кінців вони ведуть до того, що прояснюється громадянська позиція співрозмовників. В нашому випадку, громадянська позиція мого опонента проявилась в тому, що йому дуже пече існування України, як держави, разом з її атрибутами, в тому числі - і мовою. І цю печію не зможуть вилікувати ані логічні аргументи, ані заклики до мирного співіснування.Сю ненависть можна правильно сприймати лише як обєктивно існуюючу данність, співчуваючи її носіям.[/quote] Бурные Аплодисменты! Овации! Зрители рыдают! Судья пьет валерианку, обвиняемый ползает на полу и молит о пощаде!
Такое впечатление, что Вы на суде в роли обвинителя: аж сквозит обращение к судье в фразе "громадянська позиція мого опонента". Браво! Скажите - а блудословие - это последнее убежище кого?
Вам нечем крыть, пан адвокат. Я привел УЖЕ много фактов и могу привести еще пачку о таких вещах, как "мова", "украинцы" и пр - Вы же прикрылись словоблудием. Поверьте, было бы лучше Вам спрыгнуть с темы в виду несостоятельности, но тогда пидется Вам признать, что Ваша писанина здесь на форуме мовой и сожаление о том, что Вы не употребляете ее в быту и Церкви, есть просто комплекс неполноценности, который появляется в результате промывке мозгов о "вэлыких украх". Гордится то особо нечем, бо историю не вчым!!!! А гордится даже историей СССР низя, несвидомо получится.
"Если не приумножите то, что имеете, то отнимется и то, что имели" Помните о чем это? Так вот, повторюсь, после того, как Вам дали новую "мову" (которая, как Вы признали - еще формируется (кем??)), дали новую "историю", дадут обязательно свою, истинно рушниково-украинскую церковь, где Мазепу сразу же сделают святым. Будет ли там Христос и где будете Вы - вот на этот вопрос ответьте сами себе, без оглашения.[quote=Старший сержант запаса]Ну, вот этого только не надо. Украинцы, подданные Росийской империи верой и правдой служили Государю и в ХІХ веке, и в русско-японскую и в Первую мировую. Почитайте списки Георгиевских кавалеров - там через одну - украинские фамилии.[/quote] Простите - но те, о которых Вы говорите в гробу перевернулись, после того, как Вы их назвали "украинцами". Может для начала хотя бы поинтересуетесь - кем они себя считали? Кем считал себя Шевченко и почему в Кобзаре нет терминов "украинец- украинка"? Или будем, как ГРушевский, всех обьявлять укаринцами - и княгиню ОЛьгу и князя Владимира?
wog писал:Простите - но те, о которых Вы говорите в гробу перевернулись, после того, как Вы их назвали "украинцами".
Давайте не будем заниматься словоблудием: в России сотни людей считают себя хоббитами и эльфами, не являясь таковыми, и что? До начала ХХ века крестьянство (а именно они составляли основное население Российской империи, в том числе и "украинских губерний") вообще мало интересовала национальная самоидентификация. Они позиционировали себя как православных людей, но ментальные, культурные и языковые отличия между русскими и украинцами существовали, что активно использовалось украинской интеллигенцией.
[quote=адвокат Ульянов]На написання ВСІХ професійних текстів в адвокатському офісі українською мовою я перейшов самостійно, за власним внутрішнім переконанням та бажанням в 1996 році [/quote] Це, скоріш, говорить про певну соціальну мімікрію, ніж додає Вам позитивних рис: зраджувати рідну мову не варто ні за яких умов.
[quote=адвокат Ульянов]Ніколи не вважав російську за рідну мову з тих пір, як почав себе нормально усвідомлювати.[/quote] І коли ж це відбулося?[quote=адвокат Ульянов]Хоча змушений був нею розмовляти, тому що в середовищі ровесників говорити українською, означало "бути чортом", а кому хочеться в 12-18 бути серед ровесників "чортом" і чи багато є таких, що здатні в цьому віці протистояти середі?[/quote] А чому ж зараз Ви, все-таки, в побуті російськомовні? Адвокати та клієнти ж не будуть же про Вас поганої думки?
"О сколько нам открытий чудных, готовит Просвещенья дух..." (с). Жаль что AD, наверное уже спит и не может подключиться к данной дискуссии. адвокат Ульянов, Вы, прям - таки заставляете меня отложить исторические изыскания и взяться за перо, дабы в литературной форме изложить трансформационные процессы в сознании подростков Украины середины 1980-х годов.
дабы в литературной форме изложить трансформационные процессы в сознании подростков Украины середины 1980-х годов.
Читаючи адвоката Ульянова, пригадала власний досвід спілкування українською десь так на початку 90-х. Мені теж було рків 15-16. Коли вперше відважилась заговорити українською в тролейбусі - обернулось чимало людей. Правда, мовчки подивились на мене...
Дивно, але з такою самою реакцією на українську зіткнулась у Донецьку 2 роки тому. (навмисне проводила експеримент на вулиці) Не скажу, що було якесь вороже ставлення. Швидше, здивування: звідки така взялася?
Здається, доки всі регіони країни не "домовляться" - навряд чи у нас є шанс зрушити з місця...
[quote=Юлія Билина]Дивно, але з такою самою реакцією на українську зіткнулась у Донецьку 2 роки тому.[/quote] Абсолютная неправда. Я родом из Донецкой области. ВУЗ там закончила. У нас училось много народу из других регионов Украины. В том числе Полтава, Винница, Тернополь. Говорили по-украински в быту. На улице на них никто не оглядывался ни с осуждением ни с удивлением! А речь идет о начале 90-х! Сейчас этим тем более никого не удивить! Скажу даже больше. Мой последний визит на родину показал, что гораздо больше людей там заговорило по-украински.
старейшина