Аня очень нуждается в помощи неравнодушных людей

Так хочется сначала жизнь начать... И что-то попытаться изменить... Кого-то лучше б никогда не знать... А с кем-то хоть бы миг ещё побыть…

Как плачет сердце, боль не передать...
Скорбим и помним каждую минуту.
Не в силах время эту боль унять,
О, Боже, помоги нам пережить разлуку.

https://youtu.be/W7A_LDkh6L8

В студии программы экс-супруга судьи шоу «Х-фактор» Константина Меладзе рассказала о сыне-аутисте.

Поздняя осень... Опадают последние листья, напоминая о том, что человеческая жизнь скоротечна. Каждый из нас в своё время уйдёт и даст Богу отчёт за пройденный путь. Мысли об этом часто-часто приходят ко мне. Никто из нас не может сказать, что сделал уже ВСЁ! Мы часто равнодушны и беспечны. Но Господь подарил нам время и жизнь, дал таланты и возможности. И содержание всей нашей жизни определяется тем, ради чего она была прожита.

Замирает огонь...затихает в камине...
Только стрелки часов неустанно бегут...
Вдруг уходят от нас те, кого мы любили...
Забирая с собой счастье наших минут...
Это больно...мы ищем потерю...
И Душа вдруг в комочек сожмётся, в груди...
Шепчут губы...не надо...не верю...
Просит сердце...о, Господи, ты помоги...
И не лечит нас время...и боль не стихает...
И сжимает объятья свои всё сильней...
Только память всё помнит и не забывает
Дорогих наших, вечно любимых людей...
Замирает огонь...затихает в камине...
И, сгорая, уносятся в небо года...
Вдруг уходят от нас те, кого мы любили...
Очень хочется верить...что не навсегда...(с)

Перевернула ещё одну страницу своей жизни!!! Отдала вещи Анечки, её лекарства и памперсы!!! Пусть кому-то это принесёт хоть и маленькую, но пользу!!! Стало тепло и легко на душе!!! Нарисовала картинку!!! Боль притупилась!!! Стараюсь жить с пользой и верой в хорошее!!!
ВСЕМ тепла, доброты и любви!!!

Oksana, ponimayu i pomnyu vashy svetluyu devochku Anechku!

Год назад!!! Это было год назад!!! А сегодня её нет!!! И целый день слёзы!!! Рекой слёзы!!! И мне плевать кто меня понимает, а кто нет. Ваши дети с вами!!! А мой ребенок в земле!!! И НИКТО, слышите НИКТО не защитил нас в течение года!!!
Вся "полиция" города (по указке местной прокуратуры) защищала урода, который создал и нам, и ребёнку невыносимые условия для жизни, а детка просто искала выход из этого ада и вот нашла... Заплатила своей жизнью за равнодушие полицейских чиновников...
А так как угрозы о физической расправе нам не прекращались, мы обратились в полицию 23.08.2016 года с сообщением о совершении уголовного правонарушения. В дальнейшем все повторилось. Мы вынуждены были обратиться в суд. 08.09.2016 г. И суд постановил: «Жалобу удовлетворить и внести в Единый реестр досудебных расследований сведения о преступлении и начать досудебное расследование».
Прошло 3 месяца. Решение суда не исполнено, в связи с чем было подано ходатайство о привлечении к производству нас с мужем в качестве потерпевших лиц.
Но нас по-прежнему игнорируют, и я разочаровалась в восстановлении законности и защиты прав гражданки Украины.

kcuxa971, Оксана, поделитесь, какие проблемы Вас одолевают?

Я размещу своё письмо, думаю Вы всё поймёте и огромное спасибо Вам за Ваше внимание ко мне!!!

У зв'язку з бездіяльністю поліції і місцевої та обласної прокуратури протягом року (неодноразові звернення в поліцію (прокуратуру) ніяких відчутних результатів не дали) прошу Вашого втручання в такій ситуації:
«В ніч з 15 на 16 грудня 2015 року спочатку по телефону, а потім через двері до квартири громадянин Яцик Іван Сергійович почав погрожувати моїй сім’ї (це колишній чоловік моєї старшої доньки Яцик Вікторії Анатоліївни. Подружне життя у них не склалось, почалися постійнї сварки та побиття, внаслідок чого вона переїхала жити до нас разом зі своєю та Яцика І.С. дитиною), а потім облив невідомою речовиною вхідні двері та підпалив їх. В ніч на 17 грудня 2015 року громадянин Яцик І.С. знову разом з невідомим чоловіком підпалив наші двері. Він створив нестерпні умови для нашого життя протягом року. Його протиправні дії несли пряму загрозу життю і здоров'ю всієї моєї родини і мали на меті фізичне знищення моїх близьких. Особливо постраждала моя меньша донька Поліщук Анна, яка була інвалідом дитинства за психічним захворюванням. Цей переляк завдав значної шкоди її здоров'ю, що незабаром виразилось у здійсненні нею самогубства.
Погрози фізичною розправою продовжуються дотепер, навіть після смерті моєї доньки.
Скарга від мешканців під'їзду до місцевої прокуратури була проігнорована.
Створювалася видимість досудового розслідування, слідчих дій, спрямованих на отримання доказів. За рік були відкриті кримінальні провадження №12015170090002931; №12015170090004603; №12016170090000284; №12016170090000380. Складені протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1,2 ст.178; ч.1,2 ст.173-2, ч.1 КпАП України.
17 грудня вийшла перша стаття про нас в місцевій газеті Програма Плюс «Підпалив квартиру з власною 8-місячною дитиною, а потерпіли 2 поверхи під'їзду».
18 грудня все повторилося: «Знову погроза і знову підпал квартири з 8-місячною дитиною».
19 січня сюжет, який зняли про нас на «Громадськом телебаченні» просто не випустили в ефір. В цей же день була спроба підпалу (втретє Яцик І.С. хотів зпалити нас у квартирі), але найогидніше те, що на мою заяву про третьому підпалу був складений протокол №004385 від 22.01.2016 р. не про спробу підпалу, а про перебування цього покидька в під'їзді в нетверезому стані.
Свавілля тривало. Незважаючи на неодноразові підпали квартири, побиття і скандали, поліція не бачила в таких діях криміналу і не поспішала захищати як нас, так і людей в під'їзді.
30 січня вийшла стаття в РІА Новини Україна: «Пекло в Кременчуці. Що стоїть за байдужістю і бездіяльністю поліції».
9 лютого вийшла стаття в газеті " Вісник Кременчука «50 днів жаху: як кременчужанин тероризує батьків дружини і жителів всієї багатоповерхівки».
28 лютого на каналі СТБ вийшла в ефір передача «Один за всіх» 114 випуск.
Після чого посипалися нові погрози на нашу адресу і пішли нові хуліганські витівки.
Не змогла залишитися байдужою журналіст газети Вісник Кременчука і написала статтю: «СТБ не зупинило божевільного закоханого із Кременчука».
Яцик І.С. продовжував свої витівки, не даючи нам ні найменшого шансу займатися нашою донькою. Сам при цьому ніде не працював, зловживав спиртними напоями, не забезпечував сім'ю матеріально. Отримуючи дитячу допомогу, систематично програвав її, просиджуючи ночі безперервно в інтернет-клубах, абсолютно не звертаючи увагу на свою доньку Мирославу.
По факту мого звернення до Управління у справах сім’ї, дітей та молоді від 05.02 2016 р. була проведена перевірка, яка засвідчила значне погіршення психологічного стану здоров’я моєї дитини Поліщук Анни внаслідок неправомірних дій Яцика І.С..
12 березня 2016 року, продовжуючи вдихати токсичний запах, витікаючий від обгорівших дверей, слухаючи постійні образи в адресу моєї сім'ї, я написала заяву в поліцію про те, що моя донька Поліщук Анна продовжує страждати від діянь Яцика І.С.. Але дні йшли, а нічого не змінювалося. Мене навіть не опитали, хоча я чітко пояснила нашу ситуацію. Тоді я пішла до слідчого і написала клопотання про долучення до матеріалів кримінальної справи довідки про погіршення стану здоров'я моєї доньки Поліщук Анни.
І цього разу моє клопотання не було розглянуто. Тому я змушена була звернутися до Уповноваженого Президента України з прав дитини із зверненням з проханням захисту прав моєї доньки. Заходи були вжиті, але життя моєї доньки трагічно обірвалось.
Без повідомлення мене 05.05.2016 року слідчим (якого також поміняли без мого відома), було закрито кримінальне провадження № 12015170090004637 від 18.12.2015 р. у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Так як загрози про фізичну розправу не припинялися, ми звернулися до поліції 23.08.2016 року з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Надалі все повторилося. Ми вимушені були звернутися до суду. 08.09.2016 р. суд постановив: «Скаргу задовольнити і внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про злочин та розпочати досудове розслідування».
Пройшло 3 місяці. Рішення суду не виконане, в зв’язку з чим було подане клопотання про залучення до провадження в якості потерпілих осіб.
Нас як і раніше ігнорують, і я зневірилась в відновленні законності і захисту прав громадянки України. Тому дуже прошу Вашої допомоги.
З повагою до Вас!!!
Поліщук Оксана Вікторівна.
м. Кременчук, Полтавська область.
Кон. тел. 067-184-22-75.

Письмо составила сама и отправила в Ген. прокуратуру, Полтаву, Авакову. Естественно в ответ тишина... Стучусь везде, но безрезультатно. Понимаю, что у каждого свои дела и заботы, но сегодня, как никогда плохо. Да, раньше было трудно, тяжело, но я ЖИЛА!!! Я знала, что мне нужно сделать, куда успеть, что предпринять. А сейчас, сейчас пустота и отчаяние. Многие не понимают, крутят пальцем у виска, а я не знаю КАК жить, не умею вписаться в жестокую действительность. Стараюсь отпускать ситуацию и плыть по течению, но не выходит. Пытаюсь барахтаться и выплывать, только хуже. Я не сплю, не ем... Я перестала видеть краски природы. Невыносимо... Боль разрывает и душу, и сердце(((

kcuxa971, какие дикости! человека надо изолировать в клинику и лечить принудительно! там явное заболевание и паранойя! Я понимаю как Вам сложно оказывать сопротивоение агрессивному шизофренику при полном равнодушии всех структур! Именно безнаказанность порождает разгул деспотизма. Может найти крепких "волонтеров" по оказанию психологической помощи путем несложных задушевных бесед? Вы тратите свою здоровье, деньги на его поддержание- мне кажется что отправка писем стОит дороже чем единоразовое обращение к "санитарам" , имеющим навыки изолирования от социума неадекватов по различным причинам - временное недомагание, длительная командировка, уход в астрал. Внимание идиота надо переключить на решение его собственных проблем с целью познания бытия...Может это не по христиански, но видит Бог, что милосердием безумство не излечить....

Я только "ЗА", но где взять таких "волонтёров?".