Полтавська трагедія

прокіп (05.10.2012, 12:15) писал:Вони навіть уявити собі не можуть, як би виглядали московити при десантуванні в французькому Бресті чи анлійському Ліверпулі. Пабєдітєлі. Сміх та й годі.

Не знаю насчет Бреста, но в Марселе русские уже высаживались. И выглядели весьма достойно.

Цитата:Не знаю насчет Бреста, но в Марселе русские уже высаживались. И выглядели весьма достойно.

Вони потім "достойно" мили підлоги в місцевих харчевнях та служили швейцарами.

прокіп (05.10.2012, 12:50) писал:Вони потім "достойно" мили підлоги в місцевих харчевнях та служили швейцарами.

СЛИВ ЗАСЧИТАН

Очередное незнание матчасти доказано.

Пользователь прокіп понизил Вам репутацию
-----------------
Сообщение к изменению:
Від матчасті

Вот так всегда - когда нет аргументов в ход идут пока ещё "виртуальные" кулаки.

Скат (06.10.2012, 14:28) писал:когда нет аргументов

Где вы видели аргументы в постах этого национал-шизофреника?
Сплошная вонючая брехня с добавками ОБС.

прокіп (05.10.2012, 11:10) писал:про Порт-Артур, де "доблєстниє морякі"

Ось тільки російсько-японську війну не чіпайте і не принижуйте українців на чолі з генералом Кондратенко, які захищали Порт-Артур.

прокіп (05.10.2012, 12:15) писал:Останнім часом до цієї точки зору примкнули і багато шведських істориків, які прийшли до висновку, що зміна вектору діяльності Швеції на помилках Карла від закордонного до внутрішнього привела цю державу в одну з найрозвинутіших в світі.

Мав честь спілкуватися зі шведськими істориками на конференції, яку було присвячено 300-річчю Полтавської битви, дві замальовки:
а) їм (історикам дуже смішно, що у нас прийнять вважати Мазепу союзником Карла ХІІ: колаборант - так, людина яка пообіцяла за військову допомогу теплі квартири та харч - так, але союзник - ніколи. Доречі цей "союзник" навіть не згадується у шведській історичній літературі про Велику Північну війну аж до початку 1990-х років, тобто коли у нас цю тематику стали плідно розробляти;
б) той же Карл ХІІ (не за Вольтером), а за шведськими істориками і демографами є головним винуватцем того, що шведський генофонд був настільки винищений, що від колишніх вікінгів у сучасних шведів залишилися тільки бороди та ще одне місце. Звідси фемінізація, нашестя гомосексуалістів і т.п.

Цитата:Ось тільки російсько-японську війну не чіпайте і не принижуйте українців на чолі з генералом Кондратенко, які захищали Порт-Артур.

Та ти шо!? Спочатку потрібно ознайомитися з відношенням Кондратенка до Стесселів та царату взагалі, а потім писати цю дурню. Для відома недовченим історикам - Кондратенко з українцями був для експансивних московитів ЗВИЧАЙНИМ ГАРМАТНИМ М'ЯСОМ. Видно цього дописувача історії вчили представники кафедри "марксізму-лєнінізму".

Продовження теми.
На чолі козацьких полків Петро І поставив російських і німецьких командирів. З презирством ставившись до козацького війська, вони часто використовували його як гарматне м'ясо, кидали на найтяжчі й найбезвихідніші ділянки фронту, на яких воно зазнавало величезних втрат, що сягали 60— 70 % складу. Досить часто козаки використовувалися як дешева робоча сила на будівництві каналів, нових доріг, фортець та нової столиці Росії, усіявши своїми кістками болотисту землю. Із цих будівничих фронтів поверталося козаків ледве чи третина, а решта вмирали від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв тощо. Така політика Петра І прямо вела до поступового знищення українського генотипу, адже йшлося про смерть десятків тисяч людей.

Цар висував перед українцями нечувані раніше вимоги. Він безнастанно вимагав постачання армії коней, худоби, хліба і всяких інших припасів, що вичерпувало господарство України. Величезний податок, який часто перевищував господарські можливості, ліг на плечі селян. "Звідусіль, — писав цареві Мазепа, — я отримую скарги на свавілля російських військ". Навіть сам гетьман Мазепа став відчувати загрозу, коли взнав про наміри царя замінити його іноземним генералом чи російським вельможею. Незабаром надійшов указ Петра І про майбутні реформи у козацькому війську. Цим указом передбачалося перетворення традиційних полків на драгунські. У 1707 р. цар у примусовому порядку наказав Мазепі віддати Польщі Правобережжя. А задля власної мети пішов ще далі. Він готовий був, як підтверджують нові дослідження, навіть віддати всю Україну за вихід до Балтійського моря. Усе це — переконливі докази того, яка величезна небезпека загрожувала українській державі.

За таких умов серед української старшини, незалежно від планів і настроїв самого гетьмана, виникла опозиція царизму, яка обговорювала можливості відновлення Гадяцького договору з Польщею і союзу зі Швецією проти Москви. Ще 1706 р. полковники Горленко й Апостол писали гетьману: "Твою душу й кості діти наші проклинатимуть, якщо ти після себе залишиш козаків у такій неволі". Та Мазепа все ще надіявся, що цар змінить своє ставлення до України. І лише тоді, коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський почав погрожувати нападом на Україну, Мазепа, звернувшись за допомогою до Петра І дістав відмову, почало все змінюватися. Цар тоді відповів: "Я не можу дати навіть десяти чоловік, боронися, як знаєш." і наказав йому йти на допомогу російській армії, в той час як вся Україна була окупована царськими військами. Це виявилося для старого гетьмана останньою краплиною. Адже Петро І відмовився від зобов'язання боронити Україну від поляків, що являло собою основу Переяславсько-Московського договору 1654 р. Іншими словами, цар зрадив домовленості. У цих умовах І. Мазепа опинився перед необхідністю вибору — залишатися надалі у сфері московської політики і навіть втратити автономію України чи спробувати звільнити її з допомогою нових союзників.

Мудрий Мазепа при цьому спостерігав за протистоянням двох європейських агресорів, Петра та Карла. Коли Карл імпульсивно виступив проти Москви в відповідь на підступність останньої, гетьман почав обдумувати повернення до переговорів ще Хмельницьким зі шведами. для цього він ретельно готував далекоходовий план. При продовженні посилання козацьких військ та продовольства москвинам він почав готуватися до виступу проти Петра. В його плани входило виснаження останнього в протистоянні зі шведами, що зекономило б потуги українців. Свій план Мазепа тримав в великій таємниці, хоча деякі його кроки можна було й прорахувати. Для здійснення свого плану восени гетьман нагромаджував запаси зброї, боєприпасів та продовольства. В основному це сконцентровувалося в Батурині. Все нібито прорахував гетьман крім... результату імпульсивності та непрогнозованості шведського короля.

Майбутні невдалі завойовники Москви, Гітлер і Наполеон, програють, бо стануть жертвами російських морозів. Адже вирушать на Росію запізно – в червні. Щойно досягнуть Москви – аж тут уже зима.
Карлові XII теж здається, що він впорається до зими. Весну 1708-го його військо зустріло десь між Вільнюсом і Мінськом. Воно готове рушити на схід, але, по-перше, грузне в весняній білоруській багнюці. По-друге, здолавши довгий шлях із Саксонії, потребує поповнення гарматами, порохом, грішми, живою силою, а головне – продовольством і фуражем. Підготувати все це й скерувати обоз до головної армії має граф Левенгаупт, командувач військ у шведській провінції Ліфляндія (сучасні Латвія й Естонія).
Проте неборака Левенгаупт виявився слабкою ланкою в геніальній стратегії свого володаря. Початок червня, а обоз ще не сформовано. Тим часом Карл уже марширує на Москву. 12-тисячний корпус Левенгаупта з обозом вирушив із півночі щойно через місяць. Він мусить наздоганяти головну армію. Бо військо короля нічим не обтяжене, рухається швидко – і по катету. А Левенгаупт спізнився з виходом, ще й ледве тягне зі собою обоз – по гіпотенузі, а вона довша.
Московити в силу вже давно виробленої стратегії не приймають генерального бою, лише дратують шведів дрібними сутичками. Швидко відступаючи, залишають ворогові пустку. Палять хати, щоби не було, де ночувати, знищують продовольство, завалюють шляхи деревами. І все це при залишеному на поталу долі цивільному населенню.
Нарешті під Головчином Карл таки піймав та розгромив московитів у відкритій битві й вийшов до Дніпра. Тут він місяць чекає на Левенгаупта, але марно – той ледве лізе.
Військо короля відновлює рух на схід. Ось воно вже на кордоні Московії. Але майже весь простір до самої Москви, за стратегією Петра I, – випалена земля, де нема чим годувати людей і коней.
Карл XII знову стоїть і чекає обоз Левенгаупта. Українські козаки, відряджені сюди гетьманом на вимогу царя, партизанськими наскоками вже допекли шведів до живого. Харчі закінчуються. А обоз десь там помалу суне.
Оточення короля розділилося в думках. Одні радять іти на північ, до Західної Двини й триматися її. Рікою можна легко постачати припаси з берегів Балтики. Але тут – битий шлях на Москву, а там доведеться пробиватися крізь нетрі й болота.
Інші переконують: ні, треба йти на південь. Це дозволить проскочити на Москву не навпростець, а в обхід, через Стародубщину – крайню північ України, яку росіяни ще не встигли розорити. Карл схиляється до цієї думки. 25 вересня 1708 року він розвертається на 90 градусів і рушає в бік Стародуба.
Разом із ним різко розвертається й хід історії. Якби шведський володар залишався на місці ще зо два тижні, то дочекався би Левенгаупта з усім необхідним для війська. Відтак, маючи забезпечений тил, не залежав би від зовнішніх обставин і міг далі йти просто на Москву.
Але сталося зовсім інше. Поки Карл стояв на крайньому сході Білорусі, біля Старишів, а граф Левенгаупт наближався до Дніпра в районі білоруського Шклова, військо короля прикривало корпус графа від зазіхань росіян (сама думка про близькість Карла змушувала їх до стриманості). Коли ж Карл залишив Білорусь і заглибився в Стародубські ліси, московити посміливішали. Левенгаупт перейшов Дніпро й наблизився до місця недавнього постою Карла. Але біля Лісної його атакували росіяни і знищили весь обоз. Шведське військо залишилося без запасу гармат, пороху, харчів, фуражу й усього необхідного. Петро I назвав Лісну "матір’ю Полтавської вікторії".
Якщо Карл зайшов в Україну, лише шукаючи виходу на обхідний шлях Брянськ-Калуга-Москва (так пишуть шведські історики), то після загибелі рятівного обозу королю нічого не лишалося, як затриматись і шукати альтернативи в Україні.

прокіп (08.10.2012, 13:44) писал:Досить часто козаки використовувалися як дешева робоча сила на будівництві каналів, нових доріг, фортець та нової столиці Росії, усіявши своїми кістками болотисту землю. І

Как ни странно,шведы использовали казаков для копания траншей под Полтавой.
Видимо,они были заодно с Петром. Совсем не ценили казаков как военную силу.

прокіп (08.10.2012, 13:44) писал:З презирством ставившись до козацького війська, вони часто використовували його як гарматне м'ясо, кидали на найтяжчі й найбезвихідніші ділянки фронту, на яких воно зазнавало величезних втрат, що сягали 60— 70 % складу

А можно назвать место сражения, где украинские казаки так жестоко были разбиты?
Или это опять рассказал пьяный НКВДшник в 1976 году?.

прокіп (08.10.2012, 13:44) писал:І лише тоді, коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський почав погрожувати нападом на Україну, Мазепа, звернувшись за допомогою до Петра І дістав відмову, почало все змінюватися. Цар тоді відповів: "Я не можу дати навіть десяти чоловік, боронися, як знаєш." і наказав йому йти на допомогу російській армії, в той час як вся Україна була окупована царськими військами. Це виявилося для старого гетьмана останньою краплиною. Адже Петро І відмовився від зобов'язання боронити Україну від поляків, що являло собою основу Переяславсько-Московського договору 1654 р. Іншими словами, цар зрадив домовленості. У цих умовах І. Мазепа опинився перед необхідністю вибору — залишатися надалі у сфері московської політики і навіть втратити автономію України чи спробувати звільнити її з допомогою нових союзників.

Вот как можно врать.
Великий Лещинский.который так жестоко хотел напасть на Украину.когда на нее напал?
А никогда.
Войско его сдалось Меншикову после поражения под Калишем.В 1706 году.
Так что Мазепе нечего было со страху изменять через два года.
И вообще,то .что сейчас прокоп выкладывает,старо ,как навоз мамонта. Он это просто бездумнено переписал.
А соввременные историки .вроде сергея павленко, вообще пишут,что Мазепа готовился к уходу из российского протектората с 1692 года.
И что тогда Мазепе не так сделали? Водкой торговать мешали?
Теперь про то,что петр не мог послать войска.чем нарушил. Все из вас в какой-то момент не могут кому-то помочь деньгами. потому что нужной суммы сейчас нет в кошельке. Стоит.зайти домой и помочь сможете.
Напомним события осени 1708 года. Меншиков с отрядом берет батурин.А через пару дней приходят шведы.А мазепа уже давно в шведском лагере.
Вся эта прокопова аргументация рассчитана на школьника, который будет зубрить и тупо повторять фразы из учебника.
Знающему человеку она смехотворна.

прокіп (08.10.2012, 13:44) писал:Із цих будівничих фронтів поверталося козаків ледве чи третина, а решта вмирали від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв тощо.

А вот реальный рассказ про поход казаков на строительство канала в Россию.
Подлинный рапорт Кременчугской сотни.
Зацените вранье прокопа про треть возвратившихся.
http://www.kremenchug.ua/forum/history-and-geography/topic-6862.html
И вообще- самые тяжелые потери в походе во времена Петра кременчугская сотня понесла в походе в Дагестан- 13 человек ,считая сотника.
Это был воееннный поход.
Треть.потерь ...Где ж его так врать научили?
В школе,вузе, керосиновой лавке?

Цитата:Вот как можно врать.

Як в фальсифікації історії країни Моксель. Замполіт, про взяття Батурина трошки згодом. Потерпи, там побачиш справжні причини цього та ХЄройства бандюка Меншікова.

прокіп (08.10.2012, 18:56) писал:Як в фальсифікації історії країни Моксель. Замполіт, про взяття Батурина трошки згодом. Потерпи, там побачиш справжні причини цього та ХЄройства бандюка Меншікова.

Хе, я тоже могу кое-что рассказать про позорную оборону этой столицы.
Так что старыми байками меня не испугаешь,а нового у прокопа не бывает.
А с политсоставом очередной проляпсус прокопа. Он по своей темноте других составов не знает,а ВУС еще много.