Ющенко присвоил Бандере звание Героя Украины ...

Kanarsky писал:Тема конкретно о "герое" Бандере

Кстати, никто почему то так и не разъяснил вопрос о его гражданстве, хотя и говорил

адвокат Ульянов писал:Юридически имел право наградить

,
но вопрос открыт :

pantazm писал:Донецкий адвокат подал иск в суд по обжалованию Указа Президента о присвоении звания Героя Украины

http://www.interfax.ru/politics/txt.asp?id=120531

Можно и в отдельную тему. Но
Якщо ми кажемо про УПА та ОУН, їх не можна відокремити від постаті Степана Бандери. Якщо ми кажемо про боротьбу в громадянські роки в Росії, то це теж не можна відділити від генералів царської російської армії.
Але йдеться про приклади, коли всі ці люди боролися як і Степан Бандера за свою країну. З радянської історії ми знаємо, що сам С.Бандера нікого не вбивав, хіба окрім Польщі , де він стріляв у міністра.
В Україні ж вбивали представники ОУН, але й їх теж вбивали, а кого не розстріляли, тих відправили в концтабори на Північ. Це вже в 1956 чи 52-у їх в Норильську подавлять танками.
Але вони були на своїй землі, обороняли себе. А взагалі цікаво - який вихід у них був на той час, якщо вони пережили 1939 рік і ми знаємо, що на Західній Україні Червону Армію зустрічали як переможця. Чому за два роки всі настрої змінилися і що стало для цього причиною?
Ну не може бути так, щоб 100 тисяч чи скільки їх було в ОУН одразу взяли в руки автомати і пішли вбивати. Має бути причина в цій справі. Тож і виходить все звідси, бо після Бандери, на Україні залишився Шухевич, але він і його люди теж стріляли. А ще УГВР керував виходець по моєму з Лубен, і він теж стріляв і його люди стріляли. Причина в цьому випадку має буть і ми повинні про неї сказати. Бо якщо просто казати - оцей гарний, а цей - ні, то це несерйозно. Бо в даному випадку ми не маємо справу з серійним вбивцею, (тоді було б простіше) але організацією, яку підтримували аж до останнього.

Герой Украины, легендарный советский разведчик Евгений Березняк, прототип майора Вихря, возмущен поступком Ющенко. «Это пощёчина всем ветеранам ВОВ, — говорит разведчик. – Большей пакости он не мог сделать. Я, когда услышал это, решил отказаться от звания Героя Украины. Но мои коллеги-ветераны сказали: не смей этого делать, ты заслужил это звание, и не Ющенко тебе его присваивал. Звание мне дали по требованию общественности в 2001 году. Поэтому я не имею морального права отказаться от него. Сдаваться Бандере и прихлебателям Ющенко нельзя. И так среди Героев Украины уже больше половины не заслуживают этого звания» (g0lden_key).

Отак в цьому ж і зміст. Цей розвідник - герой України. Той , за ким він полював - те. І цікаво - як ми маємо встановлювати національне примирення?

[quote=адвокат Ульянов]Вопрос не открыт: у донецкого адвоката нет юридического интереса к отмене данного Указа Президента и на этом основании ему должны отказать.[/quote]
1. А то, что Бандера не имел гражданства ни УССР ни Украины?
В Законе же чётко прописано- звание героя Украины присваевается исключительно гражданину Украины.
2. И ещё есть спорный пунктик : "Звання Герой України не присвоюється за заслуги, які мали місце в минулому і не пов'язані зі становленням та розвитком незалежної України."


Добавлено спустя 2 минуты 51 секунду:

[quote=ruda98]Герой Украины, легендарный советский разведчик Евгений Березняк, прототип майора Вихря, возмущен поступком Ющенко. «Это пощёчина всем ветеранам ВОВ, — говорит разведчик. – Большей пакости он не мог сделать. Я, когда услышал это, решил отказаться от звания Героя Украины. Но мои коллеги-ветераны сказали: не смей этого делать, ты заслужил это звание, и не Ющенко тебе его присваивал. Звание мне дали по требованию общественности в 2001 году. Поэтому я не имею морального права отказаться от него. Сдаваться Бандере и прихлебателям Ющенко нельзя. И так среди Героев Украины уже больше половины не заслуживают этого звания»[/quote]
Правильные слова настоящего Героя.

Писатель
Скажем.
Пакт опубликован ,если интересна подпись под ним -посмотрите.
Немецкие генералы в СССР воевать не учились.

Тож думаю я, що отак ми і житимемо. Ще років 20. Бо не можемо зрозуміти для чого нам примирення. Майора Віхря ми цитуємо, але про те як тіж представники ОУН рятували кременчужан - мовчимо. Але це буває

писатель писал:Але йдеться про приклади, коли всі ці люди боролися як і Степан Бандера за свою країну.

За яку свою країну? Він народився в Австро-Угорщині, закінчив гімназію в Польщі, вчився на агронома (хоч не на бджільника), після війни жив у Німеччині. Як така людина, взагалі могла вирішувати долі українців СРСР, яких вона не знала і в силу свого менталітету і розвитку не могла зрозуміти? Всі ці Коновальці, Бандери й Шухевичи - австро-польський продукт, який не має нічого спільного з українською національною ідеєю.

Відставимо все на завтра

Добавлено спустя 13 часов 52 минуты 17 секунд:

[22.01.2010 23:14] М.Міщенко, А.Ященко
Степан Бандера – Герой України: чи правильно вчинив Президент?

“Якби Бандера не став Героєм зараз, то цієї події довелося б чекати, можливо, ще довгі роки. Вона така важлива, що саме запитання про її доречність видається дрібним...”

Віктор Ющенко сьогодні удостоїв Степана Бандеру звання Героя України. Такий крок Президента давно очікувався і прогнозувався. Та попри це, у російському інформаційному просторі розпочалася справжня істерія...
Чи правильно зробив Президент, видавши указ про присвоєння найвищого почесного звання цій історичній постаті? Коментують експерти.

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України:

КРАЩЕ ПІЗНО, НІЖ НІКОЛИ

Право Президента – давати нагороди такого високого рівня. Чи є для цього підстави, тут немає однозначної оцінки, особливо якщо врахувати сприйняття цієї постаті в різних регіонах України. Але, очевидно, той рух, який здійснювався під проводом Степана Бандери був спрямований на визволення України й на отримання нею державної незалежності. І власне це є доконаним фактом.
Виходячи з цього контексту, він заслуговує на присвоєння йому відповідних звань. Інша справа, у якій формі, яких саме звань, – це могло бути предметом наукової і навіть політичної дискусії.
Але, підкреслю, це право Ющенка – давати звання.
В історії України були різні постаті, й історія сама трактує їх неоднозначно. Український підхід має полягати в тому – що ця людина зробила для України. Якщо вона зробила великий внесок, незалежно від того, хто як трактує її той внесок, це заслуговує на пошану й пам’ять. Якщо постать Бандери вписується в ці критерії, то цей крок Президента України є правомірним.
Він зробив це останній момент – але краще в останній, ніж ніколи. Бо зрозуміло, що ті кандидати, які прийдуть до влади, є безрідними космополітами. І для них Україна та її національні цінності є дуже далекими категоріями.
Щодо реакції Росії, яку легко можна спрогнозувати, то на неї зважати не треба. Вона засуджуватиме все те, що не лежить в контексті російського трактування історії та російських інтересів. І в Україні постаті українських діячів не завжди вкладалися в русло російської історії. Росія ще довго заперечуватиме право України на власну історію, а трактуватиме Україну як власну історію Росії. Такий історичний процес, така історична доля... Нам треба йти далі. І будувати власну історію.

Ігор Юхновський, керівник Інституту національної пам’яті, член президії Національної академії Наук України, Герой України:

СТЕПАН БАНДЕРА ТА ЙОГО ХЛОПЦІ БОРОЛИСЯ ЗА УКРАЇНУ З ПОВНОЮ ВІДДАЧЕЮ

Тільки що я обговорював зі своїм першим заступником указ Президента про присвоєння Степанові Бандері звання Героя України. Що я можу про це сказати? Якби мене запитали про Євгена Коновальця, то я б розповів про нього як про славного будівничого української армії. Але дуже непростою є доля та біографії групи молодих хлопців, які постали після смерті Коновльця і створили свою організацію.
Це група рішучих молодих людей, які не цуралися вбивств і терору. Але історія тогочасної України була непроста, ці хлопці боролися проти польських окупаційних властей за визволення своїх земель. Якщо ви згадуєте ці сторінки терору, то згадайте, наскільки поневоленими були тоді українці.
Потім вони стали символом боротьби з Радянською владою. Тому вони заслужили на повагу своїх сучасників.
Крім Степана Бандери є чимало квіток українського націоналізму, які демонстрували різну міру радикалізму й рішучості в боротьбі за незалежність країни, але Степан Бандера та його хлопці робили це з повною віддачею свого єства.
Оця назва “бандерівці”, яку вигадали в Росії, – одне з тих імперських прізвиськ, на зразок, мазепинців, петлюрівців, які вигадували в Росії, щоб принизити українську історію, утиснути авторитет Бандери.
Чи варто було давати Героя України Степану Бандері? Так, на мій погляд, варто, але краще було робити це на ювілей – сторіччя від його народження (він відзначався торік – Авт.).
У країні є два кандидати в президенти... І вони мовчать щодо цього вчинку Президента. Вони не можуть його засудити, бо зараз вибори, і цей осуд не сприйнявся б частиною України. Вони також не можуть це рішення підтримати, бо одразу ж наражаються на критику Росії.
Принагідно скажу: хто б із тих двох кандидатів не став Президентом, ми повинні допомагати йому розбудовувати країну, у тому числі у відновленні історичної пам’яті та історії. Тож анітрохи не применшуючи роль Степана Бандери, я цей крок вважаю дещо невчасним.

Станіслав Кульчицький, заввідділу Інституту історії НАНУ

БАНДЕРА ІСНУЄ В НАРОДНІЙ ПАМ’ЯТІ

Місяця два тому це питання виносилося на обговорення. Я казав так: Степан Бандера, так само як і Мазепа та Петлюра, – це людина, що дала прикметник від свого прізвища: бандерівський, мазепинський, петлюрівський... Більше нема нікого, у кого був би такий прикметник. Бандера існує в народній пам’яті. Він таким чином утвердився в цій пам’яті як герой.
Але щодо присвоєння йому звання Героя – я висловився проти з двох причин.
По-перше, дуже обережно треба присвоювати звання Героя України неживим людям. Треба встановити якусь межу... Не можна ж Ярославу Мудрому присвоювати орден Ярослава Мудрого.
По-друге, вже з прецеденту, який був раніше з Шухевичем, видно, наскільки наше суспільство роздерте такими кроками. То чи не варто було б розгорнути суто просвітницьку кампанію й показати Бандеру так, як він того заслуговує? А просто вольовим рішенням присвоїти звання Героя, коли половина чи навіть більша половина населення цього не сприймає, – мабуть, не треба було.
Москва присвоїла собі право на обурення. Мова не йде про якийсь конкретний факт. А про всю, як то кажуть, “спільну” історію. У нас була спільна з Польщею історія упродовж двохсот і більше років і 350 років – з Росією. Зрозуміло, що в цій історії були такі речі, які не можуть бути однаково оцінені з точки зору національних інтересів України та Росії. Коли б не було України як самостійної держави, тоді б усе оцінювалося з позиції Кремля. Але ми повинні мати свою історію, свої підручники, своє бачення історичного процесу і свої традиції, які не збігаються з російськими. У нас дуже багато дискусій з росіянами у всіх питаннях.

Анатолій Стріляний, журналіст

НАВІТЬ ДИВНО, ЩО ЮЩЕНКО НЕ ЗРОБИВ ЦЬОГО РАНІШЕ

Цього треба було очікувати. Для того, хто знає, як розуміє свою місію Ющенко, навіть дивно, що він не зробив цього раніше. Цілком зрозуміло, що якби Степан Бандера не став Героєм України зараз, у ці дні, то цієї події довелося б чекати, можливо, ще довгі роки. Ця подія така важлива, що саме запитання про доречність його з точки зору політичної злоби дня здається дрібним. Звичайно, цю подію на 1000 відсотків використають у своїй пропаганді політичні противники національно-культурного курсу Президента. Але на те він і Президент, щоб не звертати уваги на такі речі.
Росія ж завдає чергового удару по собі. Звичайно, керівництво цієї країни має надзвичайну потребу – якщо не мобілізовувати, то хоча б збуджувати своє досить байдуже до всього населення. У таких умовах не до запитань – що подумає і що скаже цивілізований світ.

Тарас Чорновіл, народний депутат

БАНДЕРА – СИМВОЛ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Було б добре, щоб ми колись таки визначилися з орденами, які присвоюються посмертно і які тільки для живих людей. Таким чином можна продовжувати цю лінію до безкінечності й присвоювати звання Ярославу Мудрому, Святославу і т.д.
Попри все те, Степан Бандера є символом українського відродження, української боротьби, української незалежності. Тому я думаю, що в принципі це є нормально. Абсолютно неадекватним виглядає, як до цього дійшли. Це можна було робити рік тому, два роки тому. Але робити це в той момент, коли людина вже знає, що вона не Президент, що вона у зв’язку зі своєю посадою тільки формально виконує свої обов’язки, – це якось трішки не по-чоловічому. Схвалюючи загалом цю ідею, я вважаю, що за формою це виглядало дещо некоректно.
Москва зараз постійно пробує у своїх внутрішніх цілях використовувати тезу: Росія – спадкоємець і, по суті, правонаступник Радянського Союзу. Сьогоднішня політика Кремля зводиться до того, щоб продемонструвати своєму громадянину, що Росія має вплив на всьому пострадянському просторі. Ці сигнали більше стосуються внутрішнього споживача в Росії, ніж назовні, вони адресовані не нам, а росіянам. Наймудріше було б просто це проігнорувати.
Росія сьогодні дозволяє собі на майже офіційному рівні вшановувати генерала Власова, людей, які були абсолютними спільниками нацистів...

Опитували Маша Міщенко, Анна Ященко
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-358670.html

Да AD - цікаву статтю знайшов спеціально для вас. Джерело - точніше нікуди - Російський історичний журнал при адміністрації Президента РФ.
Для управления центрами Рейхсвера в СССР был создан секретный «Центр Москва», который возглавлял полковник фон дер Лит-Томсен.
Липецк для размещения секретной авиашколы немецкая сторона выбрала по ряду причин. Прежде всего, здесь базировалась Вторая высшая школа красных военных летчиков, которая располагала хорошими авиамастерскими и аэродромом. Провинциальный Липецк находился на оптимальном расстоянии от Москвы: достаточно далеко, чтобы сохранить секретность объекта, — более 500 км по железной дороге, однако самолетом из столицы сюда можно было долететь за 2 часа. Полноводная река Воронеж и большой Петровский пруд, сохранившийся от металлургических заводов XVIII века, позволяли проводить испытание гидросамолетов и обучение военно-морских летчиков. Для прагматичных немцев также было важно, что Липецк был старинным «генеральским» курортом России, где до 1917 года офицеры царской армии лечились минеральной водой и целебными грязями. Авиашкола первоначально предназначалась для обучения асов Первой мировой войны, многие из которых имели и ранения, и травмы, и хронические профессиональные заболевания.
В целях маскировки командование Красной Армии настояло на том, чтобы обучение немецких летчиков проводилось под «крышей» какого-нибудь советского военного объекта. Лит-Томсен в связи с этим вспоминал: «Следовало построить такое сооружение, которое отвечало бы самым широким потребностям... . Позднее возникло условие пристроить школу к существующему аэродрому, дабы она не бросалась в глаза. Таким образом, [мы] вышли на Липецк, где пришлось смириться с уже имевшимся аэродромом»2.
Все расходы на оборудование и содержание секретной авиашколы возлагались на германскую сторону. Прикрытием для немецкого авиацентра стал 4-й авиационный отряд 38-й авиаэскадрильи ВВС РККА3.
ttp://www.istrodina.com/rodina_articul.php3?id=940&n=51

Писатель
Это про Липецк - ново было в 1989 году.
А теперь уже известно,что в Липецке обучились(точнее переподготовились) 120 летчиков истребителей. Большая часть их была ветеранами ПМВ и к ВМВ могли выполнять только второстепенные задачи. Здоровье уже было не то.
А в 1938 году в Германии было около 800 истребителей. Для них пилотов подготовили как-то без помощи Липецка....