На жаль, дуже поширена ситуація, коли людина не в змозі нести відповідальність за власне життя. «А що я можу зробити?» — єдине, що запитують такі особистості. Для них характерний екстернальний локус контролю, тобто впевненість у неспроможності володіти ситуацією. Ці люди пливуть за течією та перекладають відповідальність за власне життя на інших. З’ясуймо, як саме з’являється такий хід думок та чи можна щось змінити. 
Філософія безпорадності: принцип виникнення
Основна проблема полягає в тому, що «безпорадні» люди не роблять важливі кроки, бо впевнені, що не можуть нічого змінити. Як саме виникає такий тип мислення? Поширена ситуація, коли впевненість у власній безпорадності формується ще в дитинстві. Інколи батьки зовсім не залишають дитині права вибору, вирішуючи за неї всі питання (як одягатися, в які іграшки грати, яким спортом займатися тощо).
Також набути цей тип мислення можуть і дорослі. Це трапляється, коли людина робила багато спроб розв'язати певні питання, проте все виявилося марним. З часом у мозку формується аксіома: немає сенсу навіть починати — все одно нічого не вийде. Особисте життя, кар’єра, заняття спортом — у всіх цих сферах можна сформувати настанови щодо безпорадності, неможливості на щось уплинути.
Як «лікувати» безпорадність?
Екстернальний локус контролю можна й треба змінювати. Можливість вибору, відчуття власної значущості та бажання змін стають складовими щастя. Є такі важливі поради:
- працювати зі стартовою травмою — важливо усвідомити наявність проблеми та прожити її з новим досвідом, бажано за допомогою психотерапевта;
- вчитися брати відповідальність — можете самі починати ставити собі завдання, виконання яких повністю залежатиме від Вас;
- бути готовими до оцінювання — не бійтеся критики й того, що в оточення буде власна думка щодо Ваших дій;
- усвідомлювати зв’язок між діями та результатом — продумайте, що саме треба робити, аби досягти бажаного.
А головне — треба раз і назавжди прийняти рішення впливати на власне життя там, де це справді можливо. Чи залежить від нас усе? Абсолютно все — точно ні. Однак і вважати, що ви не в змозі нічого змінити, теж буде неправильним. Синдром вивченої безпорадності позбавляє людину щастя відчувати себе на своєму місці, змінюватися та змінювати світ навкруги. Не варто уникати такої розкоші.
Что Вы думаете об этом? Напишите первым!