Законодавство України передбачає можливість врегулювання питання сплати аліментів у позасудовому порядку на основі домовленості між батьками. Відповідно до ст. 189 Сімейного кодексу України вони можуть укласти договір про виплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки платежів. Такий договір обов’язково укладається у письмовій формі та посвідчується нотаріусом. Він може містити умови щодо:
Окрім того, у договорі можуть бути передбачені механізми забезпечення його виконання, зокрема сплата неустойки за прострочення виплат. Умови щодо розміру та строків платежів повинні бути чітко визначені, адже їхня відсутність може стати підставою для визнання договору неукладеним.
Якщо боржник не виконує своїх зобов’язань, стягнення аліментів може здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Це дає можливість швидко відреагувати на порушення прав дитини та її фінансового забезпечення.
Щоб отримати виконавчий напис, потрібно звернутися до нотаріуса, який посвідчував договір, або до будь-якого іншого нотаріуса. Виконавчий напис застосовується лише для стягнення прострочених платежів, тобто тих, строк сплати яких уже минув.
Для цього стягувач або його представник подає нотаріусу заяву, що містить:
До заяви додається оригінал нотаріально посвідченого договору про виплату аліментів та документ, що підтверджує прострочення виплат (наприклад, письмова вимога про сплату боргу із підтвердженням її отримання боржником).
Згідно зі ст. 196 Сімейного кодексу України, якщо заборгованість виникла з вини платника, одержувач має право на стягнення пені в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Але нотаріус може оформити виконавчий напис про стягнення пені лише за умови, що це передбачено договором. Боржник, у свою чергу, має право оскаржити виконавчий напис у судовому порядку.
Якщо позасудове врегулювання неможливе, стягнення аліментів здійснюється через суд. Існують два основних способи — наказне та позовне провадження.
Судовий наказ є найшвидшим способом, адже суд розглядає справу без виклику сторін і видає наказ протягом п’яти днів. За таким наказом можна стягнути:
Судовий наказ набирає чинності в день видачі, його не можна оскаржити в апеляції. Якщо ж заявник прагне стягнути більші аліменти або потрібно встановити чи оспорити батьківство, слід подавати позовну заяву. У цьому випадку розмір аліментів не має граничних обмежень і може визначатися як частка доходу чи фіксована сума. Рішення суду набирає чинності через 30 днів, якщо не було подано апеляційної скарги.
Українське законодавство передбачає добровільне виконання виконавчих документів про стягнення аліментів. Стягувач може самостійно надіслати виконавчий документ підприємству, де працює боржник. Установа зобов’язана здійснювати відрахування із заробітку боржника в межах, визначених виконавчим документом. Якщо ж є заборгованість, підприємство може утримувати до 50% зарплати щомісячно. У разі спору щодо розміру заборгованості або відмови підприємства виконувати стягнення стягувач може звернутися до виконавчої служби.
- виплати аліментів у частці від доходу платника;
- виплати у твердій грошовій сумі;
- погашення заборгованості за минулий період тощо.
Окрім того, у договорі можуть бути передбачені механізми забезпечення його виконання, зокрема сплата неустойки за прострочення виплат. Умови щодо розміру та строків платежів повинні бути чітко визначені, адже їхня відсутність може стати підставою для визнання договору неукладеним.
Що робити, якщо платник не виконує договір про сплату аліментів
Якщо боржник не виконує своїх зобов’язань, стягнення аліментів може здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Це дає можливість швидко відреагувати на порушення прав дитини та її фінансового забезпечення.
Щоб отримати виконавчий напис, потрібно звернутися до нотаріуса, який посвідчував договір, або до будь-якого іншого нотаріуса. Виконавчий напис застосовується лише для стягнення прострочених платежів, тобто тих, строк сплати яких уже минув.
Для цього стягувач або його представник подає нотаріусу заяву, що містить:
- інформацію про стягувача та боржника (ім’я, місце проживання, дата народження тощо);
- дані про місце роботи боржника;
- реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб — код за ЄДР);
- період, за який має здійснюватися стягнення;
- суму боргу, включаючи пеню, штрафи, проценти.
До заяви додається оригінал нотаріально посвідченого договору про виплату аліментів та документ, що підтверджує прострочення виплат (наприклад, письмова вимога про сплату боргу із підтвердженням її отримання боржником).
Згідно зі ст. 196 Сімейного кодексу України, якщо заборгованість виникла з вини платника, одержувач має право на стягнення пені в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Але нотаріус може оформити виконавчий напис про стягнення пені лише за умови, що це передбачено договором. Боржник, у свою чергу, має право оскаржити виконавчий напис у судовому порядку.
Основні способи судового стягнення аліментів
Якщо позасудове врегулювання неможливе, стягнення аліментів здійснюється через суд. Існують два основних способи — наказне та позовне провадження.
Судовий наказ є найшвидшим способом, адже суд розглядає справу без виклику сторін і видає наказ протягом п’яти днів. За таким наказом можна стягнути:
- ¼ доходу на одну дитину, 1/3 — на двох, ½ — на трьох і більше дітей, але не більше 10 прожиткових мінімумів;
- фіксовану суму, що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судовий наказ набирає чинності в день видачі, його не можна оскаржити в апеляції. Якщо ж заявник прагне стягнути більші аліменти або потрібно встановити чи оспорити батьківство, слід подавати позовну заяву. У цьому випадку розмір аліментів не має граничних обмежень і може визначатися як частка доходу чи фіксована сума. Рішення суду набирає чинності через 30 днів, якщо не було подано апеляційної скарги.
Чи можливе виконання рішення без виконавчої служби
Українське законодавство передбачає добровільне виконання виконавчих документів про стягнення аліментів. Стягувач може самостійно надіслати виконавчий документ підприємству, де працює боржник. Установа зобов’язана здійснювати відрахування із заробітку боржника в межах, визначених виконавчим документом. Якщо ж є заборгованість, підприємство може утримувати до 50% зарплати щомісячно. У разі спору щодо розміру заборгованості або відмови підприємства виконувати стягнення стягувач може звернутися до виконавчої служби.
32 767 постов
Что Вы думаете об этом? Напишите первым!