У Кременчуцькій міській художній галереї з 21 лютого по 3 березня 2024 року працюватиме виставка «(Не)помітні історії» про внутрішньо переміщених українців. Фотопроєкт розповідає історії 9 людей, які пережили полон, депортацію, зазнали сексуального насильства, зумовленого війною, чи були змушені залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях. На світлинах зображені найцінніші речі, які герої проєкту забрали з собою під час евакуації: ключі від квартири в Бердянську, книга з маріупольської бібліотеки, синьо-жовта стрічка, з якою герой пройшов полон у Херсоні, та інші.
За даними міжнародних організацій, понад 5 мільйонів людей в Україні стали внутрішньо переміщеними особами та змушені починати життя в нових містах з нуля. У Центрах допомоги врятованим внутрішньо переміщені українці отримують безоплатну комплексну соціально-психологічну підтримку, але не менш важливою для них є підтримка від усіх, хто їх оточує.
У фотопроєкті «(Не)помітні історії» показані речі 9 героїв крізь туман, щоб нагадати суспільству, що за цифрами статистики стоять життя, спогади та мрії людей, яких війна змусила покинути власний дім.
«Маємо памʼятати, що допомагати з адаптацією та підтримувати внутрішньо переміщених людей надважливо» — говорить Массімо Діана, представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA).
Серед закарбованих у фотопроєкті речей — прикраси, які окупанти намагалися зірвати з дівчат на блокпосту, єдина сумка, яку жінці вдалося взяти з дому перед депортацією, записка від подруги, яка залишилася на окупованих територіях, та інші.
«Покидати дім і рідне місто було дуже боляче ― все там було мені дороге, але й залишатися під окупантами я теж не могла. Зараз я знаю, що в будинок зайшли росіяни й усе з нього винесли. Але ключі я дуже бережу ― це мій звʼязок з рідним домом, і я хочу відімкнути ними свої двері, — каже героїня виставки Оксана (імена всіх героїв змінені з метою безпеки). — Коли я тільки переступила поріг Центру допомоги врятованим, я вже розуміла, що тут моє: мені тут приємно та затишно, як удома. Я мрію відкрити такий центр у рідному Бердянську, він буде дуже потрібен там після деокупації».
Усі герої фотопроєкту отримали підтримку у Центрах допомоги врятованим. Центри створені, щоб реагувати на виклики війни. Допомогу тут можуть отримати внутрішньо переміщені особи, люди, які виїхали із зони бойових дій чи окупованих територій, місцеві мешканці та усі, хто потребує допомоги та підтримки. До Центрів можна звернутися із будь-якими питаннями, які виникають у звʼязку з повномасштабною війною. Кваліфіковані спеціалісти нададуть необхідну соціально-психологічну, правову чи інформаційну підтримку комплексно та в одному місці.
За даними міжнародних організацій, понад 5 мільйонів людей в Україні стали внутрішньо переміщеними особами та змушені починати життя в нових містах з нуля. У Центрах допомоги врятованим внутрішньо переміщені українці отримують безоплатну комплексну соціально-психологічну підтримку, але не менш важливою для них є підтримка від усіх, хто їх оточує.
У фотопроєкті «(Не)помітні історії» показані речі 9 героїв крізь туман, щоб нагадати суспільству, що за цифрами статистики стоять життя, спогади та мрії людей, яких війна змусила покинути власний дім.
«Маємо памʼятати, що допомагати з адаптацією та підтримувати внутрішньо переміщених людей надважливо» — говорить Массімо Діана, представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA).
Серед закарбованих у фотопроєкті речей — прикраси, які окупанти намагалися зірвати з дівчат на блокпосту, єдина сумка, яку жінці вдалося взяти з дому перед депортацією, записка від подруги, яка залишилася на окупованих територіях, та інші.
«Покидати дім і рідне місто було дуже боляче ― все там було мені дороге, але й залишатися під окупантами я теж не могла. Зараз я знаю, що в будинок зайшли росіяни й усе з нього винесли. Але ключі я дуже бережу ― це мій звʼязок з рідним домом, і я хочу відімкнути ними свої двері, — каже героїня виставки Оксана (імена всіх героїв змінені з метою безпеки). — Коли я тільки переступила поріг Центру допомоги врятованим, я вже розуміла, що тут моє: мені тут приємно та затишно, як удома. Я мрію відкрити такий центр у рідному Бердянську, він буде дуже потрібен там після деокупації».
Усі герої фотопроєкту отримали підтримку у Центрах допомоги врятованим. Центри створені, щоб реагувати на виклики війни. Допомогу тут можуть отримати внутрішньо переміщені особи, люди, які виїхали із зони бойових дій чи окупованих територій, місцеві мешканці та усі, хто потребує допомоги та підтримки. До Центрів можна звернутися із будь-якими питаннями, які виникають у звʼязку з повномасштабною війною. Кваліфіковані спеціалісти нададуть необхідну соціально-психологічну, правову чи інформаційну підтримку комплексно та в одному місці.
Ньюсмейкер [profile_xfgiven_company]
[/profile_xfgiven_company] [profile_xfnotgiven_company]
[/profile_xfnotgiven_company]
32 767 постов
[profile_xfgiven_company]
[profile_xfvalue_company]
[/profile_xfgiven_company]
Что Вы думаете об этом? Напишите первым!