В Кременчуге отметили 196-ю годовщину со дня рождения Тараса Шевченко

До чергових Шевченкових роковин

«І мене в сем’ї великій, 
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом»

(Т.Г.Шевченко)

До Тараса тричі на рік – черга хизування:
В день народження, в дні смерті й перепоховання.

До наступного приливу «жалоби й шаноби»
Залишилось зовсім мало – тож готуйтесь, сноби.

Про Шевченка всі казати начебто готові,
І поголені, й вусаті, а душею – хто ви?

Тричі на рік – ось вам шана генію країни!
Можуть справді хизуватись діти України –

«Славних прадідів великих онуки погані».
То коли ж Тарас діждеться «Заповіту» дані?

А діждати дуже просто: хай в Державнім гімні
Хоч рядок, хоч два – Шевченка, бо найлегітимні!

Щоб із кожним виконанням Головної пісні
Хто почує, враз відчує із ним зв’язок тісний.

Як звучатиме він тричі не на рік, а щодня,
Між людьми із часом зникне забуття безодня!