Воспитанник Кременчугской воспитательной колонии написал открытое письмо Полтавской прокуратуре

«Шановні Яне Володимировичу та Галино Захарівно!

Щиро вдячні Вам за активну і своєчасну допомогу в вирішенні отримання матеріальної допомоги для вихованця Кухарчука Олександра.

Завдяки Вашим важливим діям підліток-сирота отримав не тільки грошову допомогу, а й моральну – Ви допомогли Олександру відчути довіру до світу і людей, а також усвідомлення, що у світі є небайдужі, мудрі люди, які здатні здійснювати безкорисливі, благородні вчинки.

Підлітку, який рано залишився сиротою, підпав під негативний вплив аморальних особистостей і скоїв злочин, вкрай важливо і необхідно бачити взірець прекрасного життя, сповненого невтомної праці і благородних діянь. Це допоможе нашому вихованцю стати на шлях виправлення і щирого каяття, відкриє нові перспективи для високоморального, осмисленого і чесного життя.

Дякуємо Вам за покликання сіяти співчуття і добро, за Вашу любов до дітей, доля яких сповнена важкими випробуваннями.

Від усього серця бажаємо Вам міцного здоров'я, процвітання і благополуччя, нехай в усіх Ваших починаннях будуть супутниками успіх і удача.
Ваше добре серце і альтруїстичний вчинок будуть завжди прикладом для нас.

З повагою і великою вдячністю – адміністрація Кременчуцької виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.

08.05.2015 року»

«Шановні Яне Володимировичу та Галино Захарівно!

Я вихованець Кременчуцької виховної колонії Кухарчук Олександр. Так сталося, що в 8 років я залишився круглою сиротою. Тато помер, коли я тільки народився. Невдовзі і мами не стало.

По-різному складалася моя доля. З другого класу я жив в дитячому будинку м. Дніпродзержинськ.

Мені хотілося скоріше стати дорослим, хотілося життя, де все дозволено. Але це тривало не довго. У 12 років я почав тікати зі школи, залишав свою парту та вчителів. Після цього моє життя покотилося донизу. Не слухаючи порад дорослих, я у 13 років спробував алкоголь та цигарки.

Коли мені було 16 років переді мною закрилися двері свободи. І я потрапив за грати на сім років. Зараз я частіше даю собі слово: почати жити новим життям. Я все більше задумуюся, що не може бути так, щоб навкруги була тільки тьма.

Кожний із нас про щось мріє. Одні мріють про багатство, другі про дружню родину, а є люди, які мріють про допомогу тим, хто її потребує. Одного весняного дня до нас в колонію така мрія привела і вас, Яна Володимировича та Галину Захарівну.

Дуже приємно, що Ви відразу мені допомогли в отриманні матеріальної допомоги, як дитині - сироті, по виповненню 18 років. Ви не давали мені «пустих» обіцянок, а відразу почали діяти. І ось мені повідомили радісну новину – я отримав гроші на власний рахунок.

Дякую за Ваше розуміння, небайдужість, турботу і добре серце. Я сам собі пообіцяв, що буду відповідальним, чесним і працьовитим.

Вихованець Кременчуцької виховної колонії Кухарчук Олександр

08.05.2015 року»