В’ячеслав Максимович народився 24 грудня 1937 року в селищі Єрки на Черкащині і походив із давнього козацького роду. Майже половину свого життя він віддав боротьбі за Україну і права людини. Вперше з антикомуністичною промовою В’ячеслав Чорновіл виступив 8 серпня 1965 року на відкритті пам’ятника Тарасові Шевченку в селі Шешори Івано-Франківської області. Потім була знаменита акція у київському кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків», де виголосили протест проти політичних арештів української інтелігенції.
1967 року Чорновіл створив документальну збірку «Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»)», де описав історії репресованих українських інтелігентів. Видання стало надзвичайно популярне закордоном, а для автора коштувало свободи — тоді його вперше засудили до позбавлення волі.
Після звільнення за амністією, В’ячеслав Максимович видавав машинописний журнал «Український вісник» у Львові. У журналі писали про порушення свободи слова та прав, гарантованих Конституцією СРСР, про судові й позасудові репресії, факти шовінізму й українофобії, становище українських політв’язнів, про акції протесту. Далі був другий арешт, мордовські табори й заслання до Якутії.
Знову опинившись на свободі, він став членом Української Гельсінської групи. Після чого майже одразу — ще один арешт і 5 років неволі й заслання.
До України В’ячеслав Чорновіл повернувся 1985 року, після початку Перебудови. Став одним із провідників національно-визвольного руху. У 1990-1991 роки він був серед ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет України й Акта проголошення незалежності України. Ввечері 24 серпня 1991 року саме Чорновіл запропонував внести до парламентської зали синьо-жовтий прапор, з яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому, а також — підняти національний прапор над куполом парламенту.
Безперечним тріумфом Чорновола було те, що під час президентських виборів 1991 року понад 90% учасників Всеукраїнського референдуму підтримали Акт проголошення незалежності України.
В’ячеслав Чорновіл залишався одним із чільних політиків національно-демократичного спрямування аж до своєї трагічної загибелі 25 березня 1999 року.
1967 року Чорновіл створив документальну збірку «Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»)», де описав історії репресованих українських інтелігентів. Видання стало надзвичайно популярне закордоном, а для автора коштувало свободи — тоді його вперше засудили до позбавлення волі.
Після звільнення за амністією, В’ячеслав Максимович видавав машинописний журнал «Український вісник» у Львові. У журналі писали про порушення свободи слова та прав, гарантованих Конституцією СРСР, про судові й позасудові репресії, факти шовінізму й українофобії, становище українських політв’язнів, про акції протесту. Далі був другий арешт, мордовські табори й заслання до Якутії.
Знову опинившись на свободі, він став членом Української Гельсінської групи. Після чого майже одразу — ще один арешт і 5 років неволі й заслання.
До України В’ячеслав Чорновіл повернувся 1985 року, після початку Перебудови. Став одним із провідників національно-визвольного руху. У 1990-1991 роки він був серед ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет України й Акта проголошення незалежності України. Ввечері 24 серпня 1991 року саме Чорновіл запропонував внести до парламентської зали синьо-жовтий прапор, з яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому, а також — підняти національний прапор над куполом парламенту.
Безперечним тріумфом Чорновола було те, що під час президентських виборів 1991 року понад 90% учасників Всеукраїнського референдуму підтримали Акт проголошення незалежності України.
В’ячеслав Чорновіл залишався одним із чільних політиків національно-демократичного спрямування аж до своєї трагічної загибелі 25 березня 1999 року.
Что Вы думаете об этом? Напишите первым!