Як цивільна особа стає військовослужбовцем під час війни?

Для більшості, звісно ж, усе починається з повістки. Саме тієї, яку бояться отримати ті, хто ще не служить, і яку не чекали ті, хто став до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Попри те, що повістка є лише викликом до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних, саме вона викликає найбільший страх у цивільного населення. Мабуть навіть більше, ніж мобілізаційне розпорядження (ще його називають «бойова повістка»). Чому так? Тому що громадянин не знає, що буде далі. Незвідане викликає страх.

За повісткою громадянин приходить у ТЦК зі своїми військово-обліковими та особистими документами. Також бере документи, які підтверджують його право на відстрочку (якщо має таке право). Якщо після перевірки документів стає зрозуміло, що людина підлягає мобілізації, він проходить заходи професійно-психологічного відбору. Потім його направляють на військово-лікарську комісію, для визначення його придатності за станом здоров’я. Саму комісію громадянин проходить у цивільному лікувальному закладі, у цивільних лікарів, максимально прозоро та звично для себе.

Якщо громадянин за станом здоров’я придатний до військової служби та не має права на відстрочку — він підлягає мобілізації. Зазвичай йому виписується мобілізаційне розпорядження, в якому зазначається дата і час, коли йому потрібно прибути до збірного пункту. Також там є адреса і перелік необхідних речей.

Зі збірного пункту мобілізованих громадян направляють до навчального центру. Там їх повторно оглядають лікарі і психологи, після чого приймають на навчання. Саме в день відправки до навчального центру громадянин офіційно стає військовослужбовцем. Проте для того, щоб стати дійсно військовим, який може захистити свою країну, потрібно ще пройти чимало навчань.

Спочатку всі військовослужбовці проходять базову підготовку. Базова підготовка передбачає теоретичні заняття, фізичну, бойову, медичну та психологічну підготовка воїнів. Загалом в ході базової підготовки військовослужбовці опановують основи тактики, вогневої, розвідувальної, інженерної підготовки, тактичної медицини, вивчають зв’язок, топографію тощо. Крім того під час занять застосовуються елементи психологічної підготовки, адже психологічна стійкість на полі бою має дуже велике значення. Загалом військовослужбовці оволодівають фахом стрільця. Можна без жодного сумніву стверджувати, що базова підготовка є основою військового навчання, адже жодного військовослужбовця, який не пройшов курс базової загальновійськової підготовки або не має бойового досвіду, не допускають до участі у бойових діях.

Наступним етапом навчання є фахова підготовка. Тут вже навчають окремо снайперів, окремо гранатометників, окремо танкістів тощо. Все залежить від спрямованості навчального центру і від того, яких фахівців потребує військо найбільше. Після обов’язкового проходження всіма мобілізованими військовослужбовцями базової та фахової підготовки, починається найважчий етап навчання — злагодження підрозділів. Саме під час злагодження підрозділів відпрацьовуються всі знання, що були отримані на попередніх заняттях. Загалом після цього підготовка завершується, а військовослужбовець отримує потрібні навички.

По завершенню навчання військовослужбовці направляються до військових частин. Це може бути як новий підрозділ, що проходить формування, так і підрозділ, що виведений з передової для укомплектування. Зазвичай такі заходи проходять на полігонах і з новоприбулими військовими відразу ж проводять заняття та злагодження — у межах можливостей кожної конкретної військової частини. Саме тут завершується становлення українського військового — від цивільного громадянина, який боявся отримати повістку, до військовослужбовця бойового підрозділу, що стоїть на захисті Незалежної України.

Служба зв’язків з громадськістю Полтавського обласного ТЦК та СП