Корисні чи шкідливі ГМО?

Генетично модифікований організм — це будь-який живий організм, що володіє новою комбінацією генетичного матеріалу, отриманої завдяки сучасній біотехнології. Генна інженерія з’явилась у 1972 році як новий напрямок у молекулярній біології. ГМО являють собою, як правило, трансгенні рослини, з яких потім виготовляють продукти харчування. У рослин з трансгенною структурою штучним шляхом змінений природний набір генів. Найчастіше виробники здійснюють штучну заміну генів для того, щоб рослина набула деякі корисні властивості, наприклад, врожайність, морозостійкість, калорійність. У 1996 році вперше було розпочато комерційне використання генетично модифікованих рослин.

Зі зростанням генетичної різноманітності, можливо, і збільшиться стійкість нових видів до різних хвороб, до змін середовища проживання. Однак, широке застосування генетично модифікованих продуктів небезпечне для здоров’я людини, оскільки ще не з’ясовано їх вплив на здоров’я теперішнього і майбутніх поколінь, а також і на навколишнє природне середовище.

Більшість країн Євросоюзу категорично обмежує ввезення та використання ГМО. Від генетично модифікованої продукції відмовилося понад 130 країн світу.

З теоретичної точки зору генетично модифіковані організми — це організми у яких генетичний матеріал (ДНК) змінений неможливим у природі способом. ГМО можуть містити фрагменти ДНК будь-яких інших живих організмів.

Метою одержання генетично змінених організмів є поліпшення корисних характеристик вихідного організму-донора (стійкість до шкідників, морозостійкість, урожайність, калорійність та ін.) для зниження собівартості продукції. Серед ГМ-рослин, які широко вирощують у світі, соя, кукурудза, ріпак. У деяких країнах дозволено вирощувати трансгенні помідори, картоплю, рис, кабачок.

Сьогодні дуже поширеними є трансгени, стійкі до гербіцидів, шкідників і вірусів. «Нечутливість» до гербіцидів дає можливість певній рослині бути невразливою до доз хімікатів смертельних стосовно інших рослин. Внаслідок цього поле звільняється від усіх зайвих рослин, тобто бур’янів, а культури, стійкі до гербіциду виживають.

Вирощування культур, стійких до гербіцидів, призведе до збільшення використання гербіцидів на полях. Відповідно, більше їх потрапить в їжу і навколишнє середовище, що збільшує ризик захворювання на рак, алергії та інші хвороби. Стійкість до вірусів рослина набуває завдяки вбудованому гену, взятому з того ж самого вірусу.

Екологічні ризики
Найважливіший екологічний аспект застосування ГМО та їх вплив на біорізноманіття. Генна інженерія вміє програмувати нездатність трансгенного організму до репродукції — така технологія називається «термінатор».

Проте, контролювати поширення ГМ-рослин досить важко. Потрапивши в навколишнє середовище, вони можуть стати джерелом так званого генетичного забруднення. Рослини, які були модифіковані як стійкі до гербіцидів, можуть передавати свої нові властивості диким родичам. Це може призвести до появи «супер бур’янів». Пилок рослин за допомогою вітру, птахів і комах може переноситися на великі відстані, запліднюючи рослини близьких видів і передаючи їм свій генетичний матеріал (горизонтальне перенесення генів). ГМ-матеріал (часто це токсин, небезпечний для багатьох живих організмів), потрапляє у ґрунт і споживається тваринами і рослинами.

Відомо, що деякі ГМ-культури отруйні не лише для «своїх» шкідників, а й для інших комах. До того ж, комахи-шкідники, швидше за все, почнуть адаптуватися перед загрозою вимирання. Математична модель поведінки ГМО-популяції в природних умовах передбачає дві стадії: витіснення вихідної форми, а потім вимирання і самого трансгенного угруповання під тиском стабілізуючого добору.

Отже, будь-які сценарії поширення ГМО в біосфері, не є позитивними. Звичайно, «хімії» у нашому житті вистачає й без ГМО. Вплив ГМО на організм людини досконало не вивчений, тому, неможливо з впевненістю зазначити користь чи шкоду даних організмів, адже, тільки якщо у третього покоління споживачів не з’являться зміни на генетичному рівні, можна з упевненістю говорити, що ГМО безпечне і є вирішенням продовольчої проблеми планети. А поки ця проблема досконально не вивчена, кожна людина має право сама визначати чи вживати їжу, яка містить ГМО чи ні, а для цього необхідно надати кожному можливість бути обізнаним про наявність ГМО в тій або іншій продукції.

Вони повинні бути відповідно позначені і люди повинні мати право вибору цих продуктів: купувати чи не купувати. Відсутність інформації про розповсюдження ГМО, призводить до низького рівня усвідомлення проблеми населенням. А щодо вирощування ГМ-рослин та звичайних рослин в практиці, побачили, що особливої різниці у врожайності немає. Сподівалися, що ГМ-рослин потребуватимуть меншого обробітку, але сподівання не виправдались.

Запорукою хорошого врожаю є якісний насіннєвий матеріал. Раціональніше купувати насіння у відомих виробників, а краще — знаних інститутів. Навіть сертифікати посередників не завжди є гарантією якості. Важливо купити НАСІННЯ, а не документи на НАСІННЯ! Є універсальне правило — при виборі насіння слід зважати на масу насінин. Велика маса на 1 000 насінин є ознакою високої врожайності культури.