У нові помешкання переїде 70 осіб, зокрема, 23 дитини. Про це повідомляє прес-служба Кременчуцької міськради. Звертаючись до присутніх, Віталій Маленький зазначив, що сьогодні громадяни отримують тимчасове житло, ЗСУ вже звільняють українські міста від ворога, і невдовзі люди зможуть повернутися у свої домівки. Тих, же, хто захоче залишитися в нашому місті, Кременчук радо прийме у свою родину.
За кошти міського бюджету у кімнатах, місцях загального користування, коридорах провели капітальний ремонт, замінили комунікації та електромережі. На облаштування меблями та побутовою технікою півтора мільйони гривень виділив Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) спільно з Асоціацією міст України.
«Від нашого міста нічого не залишилось. У Кременчуці нас прийняли як рідних. У помешканні, яке нам дали, все є: ліжко, стіл, холодильник, постільна білизна, посуд», — поділилась своїми враженнями Тетяна з Попасної Луганської області.
Тетяна прибула до Кременчука 2 місяці тому. Довгий час її родина залишалась у Попасній. Волонтери допомогли виїхати Тетяні до Бахмуту, потім до Запоріжжя, де мешкав її син — переселенець з Луганська з 2014 року. Нині син Тетяни захищає Україну, а переселенка приїхала до Кременчука за порадою родичів. Зараз Тетяна працює комендантом у гуртожитку і вдячна за роботу, житло та всю допомогу, яку їй надають.
Про життя під постійними обстрілами та переїзд у Кременчук розповіла 70-річна пенсіонерка Валентина Олександрівна з міста Ізюм Харківської області. З 24 лютого по 5 червня жінка разом з сином з інвалідністю перебували в підвалі без світла, води та газу. Донька переселенки разом із зятем раніше змогли виїхати до Кременчука та шукали можливість вивезти родину з під обстрілів. 6 червня за Валентиною з сином приїхала машина та відвезла у Кременчук.
«Дуже боляче було це переживати. В мене вибило вікна в хаті, то не страшно, заб’ємо, головне — живі», — описує місяці під обстрілами Валентина.
Зараз переселенка радіє новинам про звільнення рідного Ізюму. Проте вертатися додому ще рано, та й зима попереду — можливі труднощі з опаленням.
Валентина Олександрівна з сином залишається у Кременчуці: «Кімната дуже хороша. Просто рай. Головне, що не бомблять. Сподіваюсь, усім тут буде добре. Слава Україні! Слава нашим героям!».
Дякуємо ЮНІСЕФ та Асоціації міст України за підтримку тимчасово переміщених осіб та фінансову допомогу для облаштування місць тимчасового та постійного проживання переселенців.
За кошти міського бюджету у кімнатах, місцях загального користування, коридорах провели капітальний ремонт, замінили комунікації та електромережі. На облаштування меблями та побутовою технікою півтора мільйони гривень виділив Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) спільно з Асоціацією міст України.
«Від нашого міста нічого не залишилось. У Кременчуці нас прийняли як рідних. У помешканні, яке нам дали, все є: ліжко, стіл, холодильник, постільна білизна, посуд», — поділилась своїми враженнями Тетяна з Попасної Луганської області.
Тетяна прибула до Кременчука 2 місяці тому. Довгий час її родина залишалась у Попасній. Волонтери допомогли виїхати Тетяні до Бахмуту, потім до Запоріжжя, де мешкав її син — переселенець з Луганська з 2014 року. Нині син Тетяни захищає Україну, а переселенка приїхала до Кременчука за порадою родичів. Зараз Тетяна працює комендантом у гуртожитку і вдячна за роботу, житло та всю допомогу, яку їй надають.
Про життя під постійними обстрілами та переїзд у Кременчук розповіла 70-річна пенсіонерка Валентина Олександрівна з міста Ізюм Харківської області. З 24 лютого по 5 червня жінка разом з сином з інвалідністю перебували в підвалі без світла, води та газу. Донька переселенки разом із зятем раніше змогли виїхати до Кременчука та шукали можливість вивезти родину з під обстрілів. 6 червня за Валентиною з сином приїхала машина та відвезла у Кременчук.
«Дуже боляче було це переживати. В мене вибило вікна в хаті, то не страшно, заб’ємо, головне — живі», — описує місяці під обстрілами Валентина.
Зараз переселенка радіє новинам про звільнення рідного Ізюму. Проте вертатися додому ще рано, та й зима попереду — можливі труднощі з опаленням.
Валентина Олександрівна з сином залишається у Кременчуці: «Кімната дуже хороша. Просто рай. Головне, що не бомблять. Сподіваюсь, усім тут буде добре. Слава Україні! Слава нашим героям!».
Дякуємо ЮНІСЕФ та Асоціації міст України за підтримку тимчасово переміщених осіб та фінансову допомогу для облаштування місць тимчасового та постійного проживання переселенців.
Что Вы думаете об этом? Напишите первым!