Як правильно укласти угоду: усна домовленість чи письмова угода?

У цивільних правовідносинах можна укладати правочини двома шляхами: усно або письмово. Важливо знати, в яких випадках доцільно обирати ту чи іншу форму, щоб угода мала юридичну силу та забезпечувала правові гарантії. Усна форма правочину є прийнятною, якщо:

• домовленість виконується сторонами одразу, за винятком правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, а також тих, де недотримання письмової форми призводить до недійсності;
  
• юридична особа, яка сплатила за товари чи послуги на підставі усної домовленості, отримує документ, що підтверджує підставу платежу та суму;
  
• правочини на виконання письмового договору можуть здійснюватися усно, якщо це не суперечить договору чи закону.
  

Письмову форму необхідно обрати у випадках:

• правочини між юридичними особами;
  
• правочини між фізичною та юридичною особою, якщо вони не можуть бути виконані одразу;
  
• правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
  
• інші правочини, для яких законом встановлена письмова форма.
  

Нотаріальне посвідчення письмових правочинів може бути як добровільним, так і обов’язковим. Сторони можуть самостійно вирішити, чи потрібен підпис нотаріуса, але в певних випадках, передбачених законом, звернення до нотаріуса є обов’язковим, наприклад, під час операцій із майном, що потребує державної реєстрації.