Чи потрібно вводити в експлуатацію будинки, збудовані до 1992 року?

Відповідно до абз. 3 п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі — «Порядок»), документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року. Однак, зазначена позиція сформувалася лише 25.05.2021 року, а до цього існували юридичні суперечки, які навіть доходили до розгляду Верховним Судом. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 15.01.2021 року по справі № 1540/3952/18 прийшов до наступних висновків:

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, визначеною Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року (справа № 623/214/17).

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», вперше на законодавчому рівні, було закріплено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва.

З наведеного вбачається, що до 5 серпня 1992 року Закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

За інформацією Департаменту державної реєстрації виконкому Кременчуцької міської ради