Чи має право працівник укласти договір на добровільну сплату єдиного внеску?

Відносини у сфері збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) регулюються Законом України № 2464-VI від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із подальшими змінами. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 цього закону, платниками ЄСВ є:

• юридичні особи, незалежно від форми власності, які використовують працю фізичних осіб за трудовими або цивільно-правовими договорами (крім договорів із ФОП, якщо їхня діяльність відповідає зареєстрованим видам діяльності);
  
• фізичні особи, які працюють самостійно або наймають працівників.
  

Хто має право на добровільну сплату ЄСВ?

Стаття 10 Закону № 2464 визначає коло осіб, які можуть укласти договір про добровільну участь у системі соціального страхування. Серед них:

• члени особистих селянських господарств, якщо вони не підлягають страхуванню;
  
• особи, яким виповнилося 16 років, які не мають трудових відносин із роботодавцями і не належать до платників ЄСВ, у тому числі іноземці, громадяни України, що проживають або працюють за кордоном;
  
• домашні працівники.
  

Домашній працівник, згідно зі статтею 173-2 Кодексу законів про працю України, — це фізична особа, яка виконує роботу у межах трудових відносин із роботодавцем, що є членом домогосподарства. Соціальне страхування таких працівників є добровільним, оскільки їхні роботодавці не належать до платників ЄСВ.

Чи можуть наймані працівники укладати договір про добровільну сплату ЄСВ?

Особа, яка має трудові відносини з роботодавцем, загалом не має права на укладення договору про добровільну участь. Виключенням є домашні працівники, які можуть укладати такі договори, оскільки їхнє страхування залежить виключно від добровільності.