Як українцю оформити довіреність за кордоном?

Для громадян України, які перебувають за межами держави, є два основні способи оформити довіреність, що матиме юридичну силу в Україні:

Через консульство України

Українські консульські установи уповноважені посвідчувати довіреності. Головна перевага цього способу — визнання документа в Україні без додаткових процедур. Така довіреність:

• не потребує легалізації або перекладу;
  
• чинна одразу після підписання;
  
• може бути зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей (залежно від типу).
  

Водночас варто враховувати: консул не може посвідчити довіреність на дії, що мають бути здійснені особисто (наприклад, заповіт).

У нотаріуса в іншій країні

Можна звернутися до нотаріуса у країні перебування. Документ, складений за місцевим законодавством, часто оформлюється іноземною мовою. Щоб він діяв в Україні, слід:

• пройти легалізацію або проставити апостиль;
  
• здійснити нотаріально завірений переклад українською мовою.
  

Які документи можуть знадобитися:

• Паспорт громадянина України (внутрішній або закордонний);
  
• ІПН (реєстраційний номер облікової картки платника податків);
  
• Дані особи, на яку оформлюється довіреність (копія паспорта);
  
• Інші документи — правовстановлюючі акти, довідки, свідоцтва тощо (залежно від обставин).
  

Особливості визнання документів залежно від країни

Деякі країни мають з Україною двосторонні договори (зокрема, Польща та Чехія). Завдяки цьому довіреності, оформлені там, не потребують легалізації чи апостилювання — їх одразу визнають в Україні.

Що таке легалізація довіреності

Щоб довіреність, складена за кордоном, була дійсною в Україні, необхідно підтвердити її справжність. Це можливо у два способи:

1. Апостилювання — для країн, які підписали Гаазьку конвенцію 1961 року (наприклад, Італія, Франція, США, Канада);
   
2. Консульська легалізація — для інших країн, не учасників цієї конвенції (процедура складніша та триваліша).
   

Незалежно від способу підтвердження, довіреність зазвичай потребує перекладу українською мовою, який має бути засвідчений нотаріально.