#земельный налог

Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб наведено в ст. 281 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 ПКУ).

Оржицька ДПІ Головного управління ДПС у Полтавській області роз’яснює, що перелік земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком, наведено у ст. 283 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). Це:

Кременчуцька ДПІ роз’яснює, що фізична особа, яка має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, подає контролюючому органу за місцем знаходження земельної ділянки або за місцем знаходження будь-якої з земельних ділянок, що знаходяться у власності такої особи (якщо має у власності декілька земельних ділянок) заяву довільної форми про застосування пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу.

Наказом Міністерства фінансів України від 18.02.2022 р. № 83 «Про внесення змін до форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 березня 2022 року за № 303/37639 (далі — наказ № 83), затверджено нову редакцію податкової декларації з плати за землю (далі — Декларація).

Оржицька ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області повідомляє, що контролюючі органи надсилають податкові повідомлення-рішення про сплату земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності на податкові адреси (адреси проживання) фізичних осіб.

Плата за землю — обов’язковий платіж. Власники земельних ділянок щороку зобов’язані сплачувати земельний податок, крім випадків, коли вони звільнені від плати за землю.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування та платники орендної плати — землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування та платники орендної плати — землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Согласно п. 287.2 ст. 287 НКУ учёт физических лиц — плательщиков налога и начисление соответствующих сумм производятся контролирующими органами по месту нахождения земельного участка, в том числе право на которое физическое лицо имеет как собственник земельной доли (пая), ежегодно до 1 мая.

В соответствии с абзацем первым п. 286.5 ст. 286 Налогового кодекса Украины от 2 декабря 2010 года № 2755-VI с изменениями и дополнениями (далее — НКУ) начисление физическим лицам сумм платы за землю проводится контролирующими органами (по месту нахождения земельного участка, в том числе право на которое физическое лицо имеет как владелец земельной доли (пая), которые направляют налогоплательщику в порядке, определённом ст. 42 НКУ, до 1 июля текущего года налоговое уведомление-решение о

В соответствии с пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 НКУ плата за землю — обязательный платёж в составе налога на имущество, взимаемое в форме земельного налога или арендной платы за земельные участки государственной и коммунальной собственности.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю — обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст. 269 та ст. 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, а об’єктами оподаткування — земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.