земля

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку проводиться на підставі правовстановлюючого документу — державного акту на право приватної власності на землю. У державних актах, виданих до 2004 року, кадастровий номер часто не зазначався.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування та платники орендної плати — землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Нормативна грошова оцінка землі (НГО) є базою оподаткування і використовується як відправна точка для розрахунків, пов’язаних з використанням і відчуженням земель.

У Головному управлінні ДПС у Полтавській області повідомили, що у січні-лютому 2024 року фізичні особи Полтавщини спрямували до зведеного бюджету 27,1 млн грн. мінімального податкового зобов’язання.

У разі перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок третьої групи) такий платник податків звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються, зокрема, платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних

Підпунктом 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) визначено, що мінімальне податкове зобов’язання (далі — МПЗ) це — мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою,

До настання 1 січня 2025 року всім власникам земельних ділянок необхідно офіційно зареєструвати своє право власності на них. В іншому випадку існує ризик втрати права власності на ці ділянки. По закінченню зазначеного терміну невитребувані ділянки автоматично переходять до комунальної власності. Тому важливо не зволікати з реєстрацією власності, щоб уникнути можливих проблем у майбутньому.

Відповідно до пп. 14.1.1142. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання — мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним

Відповідно до ст. 381 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) для розрахунку суми МПЗ застосовується нормативна грошова оцінка земель з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом для справляння плати за землю.

ГУ ДПС у Полтавській області повідомляє, що відповідно до статті 289 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 12.01.2024 р. № 6-28-0.222-600/2-24 надано інформацію про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік.

Відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Це стосується громадян, які не мають правовстановлюючих документів на земельні паї або ж земельна частка не була виділена в натурі (на місцевості). Такі земельні ділянки у разі неоформлення їх у приватну власність після 1 січня 2025 року, набудуть статус безхазяйного майна і вважатимуться комунальною власністю територіальної громади, у межах якої вони розташовані.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування та платники орендної плати — землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.